Освітній портал Дніпропетровщини

 

Чорнобиль - біль і пам'ять...

Чорнобиль… Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль -це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль.

   Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і такою ласкавою. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним.

 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя. Це була трагедія не тільки для України, а й для всього людства. 

 

Чорнобиля гіркий полин 
На серце ліг незримо й тяжко, 
І плине над землею дзвін 
Із тихим стогоном протяжно. 
То дзвонять дзвони не Хатині, 
Де слід лишила свій війна, 
Це стогнуть землі України, 
Де мирний атом не мина. 
Він впав смертельною росою 
На рай дібров, на зелень трав, 
Своєю чорною косою 
Провів по розмаїттю барв. 
І попелом покрились села, 
І згинуло усе живе. 
Пропали усмішки веселі, 
Замовкло птаство лісове, 
Лиш на отруєній землі 

Небачена розкрилась квітка - 
Про допомогу крик німий, 
Між попелом остання іскра, 
Запала тиша….. 

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

Моя Україно, калино розквітла,

Ти в серці ясною зорею живеш.

Ти щастя моє, моє зоряне світло,

Ти в нашому серці, як сонце цвітеш.

Ми волі твоєї ровесники юні,

Ростемо з тобою, для тебе живем.

Цвіти, наша ненько, як цвіт на калині,

А ми твою пісню у світ понесем.

 

             

Подобається