Освітній портал Дніпропетровщини

 

Ігрові моменти на уроках математики

     Дану тему я вибрала невипадково. Це сучасний і визнаний метод. Учні 5-6 класів – це ще діти. А вони пізнають світ, граючи. Це просто, доступно і весело. Я помітила, що у розкутій, ненав’язливій формі відбувається  самореалізація різноманітних здібностей дитини, її самоствердження. Важкий, одноманітний матеріал,  «одягнений» у костюм гри, дає дітям справжнє задоволення. Щоб краще зрозуміти внутрішній світ підлітків, зблизитися з ними, я намагаюся створити природне для їх розвитку ігрове середовище. І дістаю задоволення, коли бачу, що навіть пасивні учні в гру включаються з великим захопленням і бажанням.

  Дидактичні ігри та ігрові моменти застосовую, як засіб навчання, розвитку і виховання дитини, тісно пов’язаних між собою. У 5-6 класах успішно проходять ігри «Хто швидше», «Математичне лото», «Математична естафета», уроки-подорожі, уроки-ігри, уроки КВК.

  Досвід роботи, а це вже понад 35 років, показує, що такі прийоми дозволяють підтримувати в учнів інтерес до матеріалу, який вивчається та забезпечує їхню активність протягом усього уроку.

  Аналізуючи свій досвід роботи, зрозуміла, що використання ігрових моментів на уроці позитивно впливає на якість знань учнів, на розвиток їх розумової діяльності. А це створює оптимальні умови для творчого розвитку особистості, їх самовдосконалення і самореалізації.

 

 

 

                                «Мало мати хороший розум, головне – добре його застосовувати»

                                                                                                      Р. Декарт.

 

  В умовах системних змін в освіті, відтворення і зміцнення інтелектуального потенціалу нації, виходу вітчизняної науки на світовий рівень, особливо актуальним стає забезпечення належного рівня математичної підготовки підростаючого покоління.

  Сучасний урок – це урок, що проводиться не для учнів, а разом з учнями, глибоко продуманий, організований і керований, з урахуванням дитячих можливостей, потреб, інтересів.

  Кожний індивід по різному реагує на форму подання інформації, тому не можна вибирати одну методику навчання, що підходила б усім. Доводиться постійно експериментувати з формою подання матеріалу. Кінцевий результат залежить від співпраці двох сторін – вчителя і учня.

  Управляти процесом пізнавальної активності учнів можна лише тоді, коли знаєш природу і закономірність операції мислення. Вважаю, що мислення виникає там, де виховується інтерес і зацікавленість математикою.

  Ось уже 25 років працюю в малокомплектній школі. Наповнюваність класів невелика. І ніхто, напевно, не заперечить, коли скажу, що в класі, де навчається 5-6 учнів, інколи всі з них мають початковий та середній рівні засвоєння знань.

  Але ж треба вчити. І вчити так, щоб кожен з них міг показати своє «я», тобто «я вмію», «я можу».

   Тому, мабуть, не випадково я вирішила обрати тему, над якою працюю і зараз «Ігрові моменти на уроках як один із засобів розвитку інтересу та зацікавленості учнів математикою». Це – сучасний і визнаний метод, який має навчальну, розвиваючу і виховну функції, які діють в органічній єдності.

 

 

 Свою роботу спрямовую на розвиток особистості, на формування в учнів вміння мислити, фантазувати, критично оцінювати себе і товариша. Бо гра – це творчість, гра – це праця, в процесі якої в учнів виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, потреба в знаннях. Захопившись, учні не помічають, що вчаться: пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються в незвичайних ситуаціях, поповнюють запас уяви, понять, фантазують. Навіть самі пасивні включаються в гру з великим бажанням, прикладаючи всі зусилля, щоб не підвести товаришів по команді. Такі методи, звичайно, краще застосовувати для учнів 5-6 класів. Дуже люблять вони зустрічатися з казковими героями, особливо з Незнайком, який намагається навчатися добре, але це в нього не завжди виходить.

  Тому всі учні із задоволенням намагаються допомогти Незнайкові, наприклад, в такій ситуації:

  Жителі Квіткового містечка попросили Знайка та Незнайка обчислити значення виразу:  8,2·12,4-b· 12,4 де b=7,2.

Незнайко почав розв’язувати так:

1) 12,4                               2)12,4

    8,2                                  7,2                                

А Знайко уважно подивився на вираз і зразу ж написав відповідь. Незнайко дуже здивувався! Діти, а ви б могли так швидко обчислити, як Знайко? Допоможіть Незнайку.

  Завдання такого типу допомагає учню зрозуміти, для чого йому потрібні ті чи навички, знання законів дій, тим само формується потреба в них.

 

 Щоб усний рахунок був цікавим, я застосовую різноманітні форми, завдання супроводжую малюнками, таблицями. Так, наприклад, використовую розважальні квадрати: порожні клітинки, щоб сума чисел по вертикалі і горизонталі дорівнювала якомусь числу, наприклад, 36. Такий початок уроку дозволяє включити в роботу всіх учнів.                        

 

12

 

7

 

                                                             

6

 

 

18

 

 

 

    Часто табличку множення перевіряю за допомогою гри  «Кращий лічильник»: обирається «лічильник»,якому пропонуються приклади до тих пір, поки він не зіб’ється з рахунку. Потім його замінює той, хто запропонував останній приклад. Гра продовжується. Перемагає той хто назвав найбільшу кількість правильних відповідей.

 

 

 Збільшення розумового навантаження на уроках математики змушує часто замислюватися над тим, як підтримати в учнів інтерес до матеріалу, як активізувати їх на протязі усього уроку, В зв’язку з цим я веду пошук нових ефективних методів навчання і таких методичних прийомів, які активізують думку учнів. Хочу, щоб кожен з них працював активно, з цікавістю, і використовував це як відправну точку для виникнення і розвитку пізнавального інтересу. Гра для учнів тут і буде цією відправною точкою. Прикладів дуже багато. Ось один з них, який використовую при вивченні теми

 «Арифметичні дії із звичайними   дробами».

На дошку вивішується плакат з

                                            малюнком квітки, на пелюстках якої записані 
                                           дроби, які треба додати (відняти) з числом,

Овал: Овал: Овал:                                             записаним на листку квітки. Виграє той          

                                                 учень, який швидше за всіх зробить правильні

Овал:                                                обчислення.

Овал: 1                                                    Дуже подобається учням гра «Конкурс

                                                художників» при вивченні теми «Побудова                                                                                                                                                                                                                

                                                точок на координатній площині». Наприклад: на

                                                  дошці записані  координати точок: (0;0), (1;1),

                                                     (-3;1), (-2;3), (-3;3), (-4;6), (0;8), (2;5), (2;11),                                                         ,                                              (6;10), (3;9),  (4;5), (3;0), (2;0), (1;-7), (3;-8), (0;0).

                                               Якщо на координатній площині кожну точку         

                                                              сполучити з наступною відрізком, то в                                                                                              

                                                          результаті отримаємо якийсь малюнок.

  В більшості випадків застосовую ігрові ситуації в якості допоміжного засобу, щоб викликати пізнавальний інтерес і створити проблемну ситуацію. Це спонукає учнів на вивчення певного матеріалу.

  Можна створити ігрову ситуацію в процесі виконання практичних завдань. Наприклад, при вивченні теореми про суму кутів трикутника та наслідків з неї, пропоную учням однієї групи побудувати трикутник за трьома сторонами: АВ=7, АС=2, ВС=3, а другій групі: АВ=4,ВС=3,АС=7. При виконанні завдання учні переконуються в неможливості такої побудови. Як наслідок з цього, актуалізуються знання про умови існування трикутника. Потім учням кожної групи пропоную  побудувати трикутник за заданими кутами:

           а) А=30º, В=28º, С=90º;

           б) А=72º, В=50º, С=110º.

В даному завданні не виконується умова про суму внутрішніх кутів трикутника. Створюється проблемна ситуація, яку підсилюю запитаннями: чи залежить сума внутрішніх кутів трикутника від його розмірів, положення на площині виду? Пропоную накреслити два трикутники, виміряти за допомогою транспортира внутрішні кути і знайти їх суму. Учні самі висувають гіпотезу: трикутник можна побудувати, якщо сума внутрішніх кутів його дорівнює 180º. Далі доводиться відповідна теорема.

  При організації ігор з математичним змістом обов’язково продумую слідуючі питання методики:

1.     Мета гри. Які уміння і навички з математики учні засвоять в процесі гри? Якому етапу гри потрібно приділити більше уваги? Які інші виховні цілі ставляться при її проведенні?

2.     Які дидактичні матеріали і посібники будуть потрібні?

3.     Як з найменшою затратою часу повідомити правила гри?

4.     На який проміжок часу розрахована гра? Чи буде вона захоплюючою?

5.     Як забезпечити участь всіх учнів у грі?

6.     Які висновки треба повідомити учням після її закінчення?

Визначення місця ігрового моменту в структурі уроку і поєднання елементів гри і навчання багато в чому залежить від правильного розуміння вчителем функції ігор і їх класифікації. Це, перш за все, ігри навчальні, контролюючі, узагальнюючі.

  Навчальною буде гра, якщо учні, беручи в ній участь, засвоюють нові знання, уміння і навички або змушені здобути їх під час підготовки до гри.

  Контролюючою є гра, дидактична мета якої полягає в повторенні, закріпленні, перевірці раніше набутих знань. Для участі в ній кожному учневі потрібна певна математична підготовка.

    Узагальнюючі ігри вимагають інтеграції знань. Вони сприяють здійсненню міжпредметних  зв’язків, спрямовані на вироблення вмінь діяти в різноманітних ситуаціях.

  У 5-6 класах без навиків усної лічби неможливе успішне опрацювання складних математичних понять. Учнів завжди приваблює щось нове, цікаве. Тому для усного рахунку завжди добираю задачі-вірші, задачі-жарти, вирази з кодованими відповідями. Такі завдання часто пов’язую з Істрією України, із знаннями учнів про природу та оточуючий світ.

   Наведу приклад: розповідь про птаха, який приносить щастя. На дошці вивішується таблиця для заповнення та ілюстрація до розповіді: «Летять птахи. У кожного – шия довга, а ноги ще довші. Летять вони один за одним. Височенний птах, весь білий, тільки кінці крил чорні. А ноги, наче чобітки – червоні. Ніби з казки з’явився. Люди з давніх-давен називають його птахом – щастя.

Про якого птаха йде мова? Якщо ви , діти, правильно розв’яжете приклади і відповіді розставите у таблицю в порядку зростання, то прочитаєте назву цього птаха.

 

40

50

70

80

100

200

400

480

 

 

 

 

 

 

 

 

Р – 420 : 6;                             Е – 40  5;                 Ж – 280 : 7;

А – 160 : 2;                             Ь – 80  6;                 Л – 800: 2;

У – 350 : 7;                             В – 300 : 3.

 

   При організації гри потрібно дотримуватись наступних положень:

1.     Правила гри повинні бути простими, правильно сформульованими, а математичний зміст – доступний учням.

2.     Гра повинна містити достатньо інформації  для  розумової діяльності.

3.     Кожен учень повинен бути її активним учасником.

4.     Якщо на уроці використовується декілька ігрових моментів, то прості і більш складні по математичному змісту повинні чергуватися.

5.     Уроки ігрового змісту повинні мати певну міру, бо її перевищення може призвести до того, що учні в усьому бачитимуть тільки гру.

    Кожна гра чи ігровий момент має правила, які визначають порядок дій і поведінку учнів в процесі її проведення, сприяють створенню на уроці робочої атмосфери. Ці правила повинні  вироблятися з урахуванням мети уроку та індивідуальних особливостей учнів. Цим забезпечуються умови для виявлення самостійності учнів, їх наполегливості, розумової діяльності, для можливості появи у кожного учня почуття задоволення, успіху.

  Крім цього, правила гри виховують вміння керувати своєю поведінкою, підкорятися вимогам колективу.

   Із всього вищесказаного, можна зробити висновок, що дидактична гра відрізняється від звичайної тим, що участь в ній обов’язкова для всіх учнів, яким навіть і не цікава математика. Але вона може послужити точкою відправлення до виникнення зацікавленості. Основною ж метою залишається навчання математиці.

   Ігрові ситуації лише активізують діяльність учнів, роблять їх більш емоційними, творчими. Їх створення підвищує інтерес до математики, вносить різноманітність в роботу, знімає втому, розвиває увагу, почуття відповідальності та взаємодопомоги. Розум дитини стає гострішим, а сама вона – допитливішою, кмітливішою.

 

Подобається