Освітній портал Дніпропетровщини

 

„Кринице, кринице, дай води напиться»”

„Кринице, кринице, дай води напиться»”

 

Колектив „Оберіг”

Керівники: Власенко Тамара Григорівна, Дьогтяр Ніна Іванівна

Подищанська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Тел.77948

 

Список учасників експедиції

  1. Єфименко Аня
  2. Клочко Олександр
  3. Котенко Ярослав
  4. Момот Альона
  5. Власенко Богдан
  6. Гереліс Аліна
  7. Власенко Денис

 

 

 

 

 

 

 

 

Де вода, там і життя

Безцінним даром природи – водою з земних глибин – починається і закінчується життя людини. Вода – це життя. Мабуть, через те з давніх давен у багатьох народів з особливою ретельністю охороняли джерела, вважаючи їх святими місцями. Українські криниці споконвіку символізують достаток, невичерпну людську доброту, щирість, привітність. Криничну воду здавна вважають святою, як хліб, землю, вогонь.  Є і в нашій місцевості такі місця – криниці з прекрасною джерельною водою, яка має чудові смакові якості.

Наше село знаходиться ніби в долині, навколо села широколистий ліс, а поряд і сосновий. Адже живемо ми в чудовому місці, в прекрасному українському Поліссі. В селі Подище протікає річка Удай. На її берегах, мов казкові охоронці ростуть вільхи. Сядеш на березі, зачарований її плином, мелодійним звучанням води і непомітно спливає час. Та якось приходить на думку, цікаво, а скільки років тобі, річко? Які часи, які події памятаєш ти?

{C}{C}

Може, колись давно була ти повноводою, великою річкою, що текла в густій хащі, де ніколи не ступала нога людини і тільки хижі звірі приходили тамувати до тебе спрагу? А може, на твоїх берегах знаходили притулок мандрівники, що розповіли про тебе людям? Та не треба гадати. Тільки уважно прислухайся і почуєш все, про що хочеш дізнатися. Вода розповість усе, поділиться своїми таємницями. Це чарівна річка, що несе свої води в майбутнє. До неї збігаються бешкетники-струмочки, немов діти до матері. Вона продовжує жити своїм життям.  І ніщо не порушить її спокійний плин, лише жовте листя пливе її водами вдаль. Подекуди на берегах річки біля кремезних вільх, ніби шукаючи в них захисту, притулилися невеликі кущики калини. Зараз тут дуже красиво. Обвита жовтим хмелем калина в червоному намисті милується в дзеркалі води своєю вродою. І вся ця краса милує не тільки око, а й душу. І враз в серці прокидається любов до рідної батьківщини. Річка і ліс, водні багатства –  це найкраще, що подарувала нам природа, це –  наші джерела дитинства. Саме про них, про наші джерела дізнилися ми працюючи в експедиційному загоні „Оберіг” за напрямком „До чистих джерел”

Поговоривши із старожилами села, дослідивши існуючі джерела, побувавши на місцях забутих, ми дізналися, що поблизу нашого мальовничого села існувало до 10 джерел. Виникали джерела ніби самі по собі, лише потрібно було трішки допомогти тій силі води, яка била з-під землі. В нашій місцевості джерела були в Карповому, Грищенковому, Яруватому, Хвеськовому, Возгребельному яру, в Скітку, на Кагаловому озері ( так у нас в селі називаються лісові урочища).

Серед найвідоміших є криничка в Скітку. Розташована криниця в лісі, який старі люди називають Скіток, під Ченцевою горою. Назва гори походить від слова „ченці” які жили в Ладанському монастирі. Вони і обладнили цю криницю і охороняли її. Криниця знаходиться при дорозі, що зєднує село Подище і селище Ладан Прилуцького району Чернігівської області. Кожна людина, яка прямує дорогою має змогу напитися джерельної води, набратися сили і йти далі.

Криничка поблизу річки Удай. Навкруг неї високі дерева, кущі верболозу, зеленіє травиця. Криниця не дуже глибока, з прохолодною дуже смачною водою. {C}{C}{C}

Досить цікава і загадкова легенда існує про виникнення цієї кринички. В дохристиянській Русі люди поклонялися багатьом язичницьким богам. На Гуляй-горі стояв ідол бога Ладоша. Біля нього було капище. Люди приходили сюди молитися, приносили Ладошу дари землі. При прийнятті християнства капище знищили, статую Ладоша скинули в річку. В цей момент річка, як говорить легенда, вийшла з берегів і в невеликій улоговині, коли води річки відступили, утворилася невеличка криниця. З-під землі стало бити джерело.

Своєрідним божеством була вода у наших предків. Особливо цікавим був обряд викликання дощу в період засухи. Влітку, коли довго не було дощу і погода була спекотна, що несприятливо для урожаю, до криниці приходили люди з ближніх сіл і виконували такі дійства: моління, обхід криниці, обмивання криничною водою. В свято Десятої пятниці сходиться багато люду на освячення домівки життя – криниці.

Розпитуючи старих людей ми дізналися про криницю в Кагаловому. Ця місцевість названа на честь господаря Кагала. Він жив тут із родиною. Мав хату, господарство. Пили люди і напували худобу, поливали городину. Зараз там ніхто не живе, а криниця покинута і замулена.

Одним з цікавих місць нашої місцевості є також природне джерело, яке знаходиться в Грищенковому урочищі. Розташоване воно на галявині лісу, захищене з усіх сторін пагорбами, які охороняють його від вітрів-суховіїв. Джерельце між дерев ледь-ледь проблискує. Воно кругленьке, мов тарілочка, неглибоке і хоч з мулистим дном, але з дуже чистою водою. Вода  в джерельці дуже холодна, вона не нагрівається навіть влітку у велику спеку. Бє джерело. Воно утворилося дуже давно, ніхто й не памятає коли. Веселе дзюркотіння джерельної води кличе до себе вгамувати спрагу. {C}{C}{C}

А ще є свята криниця по дорозі із селища Ладан на с.Полонки, коли йти через Сокільне урочище. Криниця примостилась при дорозі. Праворуч – висока круча, а ліворуч від кринці долиною тече тихий потічок, ледве-ледве дзюрчить, оточений вербами, калиною та вільхою, несе свої води до річки Удай. Гаряче пахнуть насичені сонцем трави. Вода приємно втамовує спрагу! В літню спеку доводилось скуштувати цієї чудесної води. П’єш – і не нап’єшся цієї життєдайної водиці, дишеш і не надишешся цього цілющого повітря.

 {C}{C}{C} Джерела криниці бють пружно. Раніше навколо криниці були деревяні лати. Поруч – деревяний хрест, майстерно зроблений полонськими умільцями.  Нині криниця має такий вигляд.

{C}{C}{C} 

До криниці не заростає доріжка, хоча їй уже „немало літ перевернулось, води чимало утекло”. Люди із довколишніх сіл приїжджають і приходять до неї пішки. Криниця щорічно освячується священником полонської Михайлівської церкви. Тоді тут людей – голці ніде впасти.

Старожили села до сьогодні памятають, як на Івана Купала копали колись нові криниці. Звичайно копали чоловіки. Дівчата обовязково висаджували поряд кущ калини, який оберігав воду від спеки, прикрашав криницю. Навесні над ним гудуть бджоли, витьохкують солов’ї. Восени він дарує цілющі китиці ягід. У давні часи майже всі криниці були громадськими, бо викопати їх було важкою справою. За традицією, місце для копання криниці визначала громада того кутка, де її збиралися копати, а тому криниць було небагато. В цій справі не обходилося без знавців із народу, які по рослинах, по квітках, прислухаючись до землі, могли вказати те місце, де протікало підземне джерело. Наші предки вміли відшукувати під землею потужне джерело, щоб і в посушливе літо криниця не висихала. Існує декілька способів пошуку: 1)Беруть вербову гілочку із зеленими листочками. Прихиливши до землі, водять нею. Там, де листочки тягнуться додолу, обовязково є вода, можна копати криницю; 2) Яйце кладуть на землю і накривають на ніч відром. Якщо вранці на шкаралупі зявиться роса, значить під землею близько є вода; 3)Росте кущ бузини – вода зовсім близько.

Прийнято було копати криниці близько роздоріжжя. У дар добрим людям. „Хто криницю для громади копає – його рід Бог оберігає, а хто не одну скопав – Бог по смерті зразу до раю забрав”, ходило між людьми повіря.

 Ми довідалися про людину, яка за своє життя викопала та почистила не один колодязь. Багато господарів обійсть завдячують саме Костенку Андрію Миколайовичу викопаним в дворі колодязем. Це людина – в якої золоті руки.  Від нього ми довідалися багато цікавого і повчального.

Колись у сиву давнину мале хлопя заблукало і захотіло пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку криницю. Але зовсім знесилів і не міг дістати з криниці води. Де не візьмись, у небі зявився журавель. Він опустився біля криниці і, нагнувши свою довгу шию, дістав води з неї. Хлопчик напився і подякував журавлеві. У дитини прибуло сили, і вона знайшла стежку додому. Після цього випадку в память про доброго птаха люди почали лаштувати біля криниць пристрої, схожі на журавля, за допомогою яких дістають воду. А назвали таку криницю – криниця-журавель.

Найпростіший деревяний колодязь журавель становить собою пристрій, яким можна підняти воду з глибини до 10 м. Журавель складається з надземної частини і підземного колодязя. Кожна частина підйомного механізму має свої закономірності по довжині і масі так, що гадана громіздка споруда при легкому доторку руки покірно приводить в рух і без особливх зусиль дозволяє підняти з глибини важку баддю води. В землю вкопували високий стояк (звід) із вилами або рогаткою зверху, куди закріплювалася перекладка . До одного кінця поперечини з допомогою коротенького ланцюга кріпиться ключ з ланцюгом або гачком для підвішування відра. З другого кінця поперечини чіпляли залізну або деревяну противагу. {C}{C} 

 

1– перекладка, 2 – стояк, 3 – вантаж, 4 – журавель, 5 – серга, 6 – тяга, 7 – гак

Старий, похилений зруб, одноногий журавель, журно поскрипуючи, піднімає в синє небо свою довгу шию. Що думає він, одвічний трудяга, піднімаючи щораз цеберко води з темної глибини? Скільки людей він пригостив водою, вгамував спрагу, додав сили... і втомлений косар, повертаючись з поля, вдячно витирав вуса від краплинок води. І молодий козак напував свого розпашілого коня з цієї криниці. Була вона свідком зустрічі двох закоханих теплими травневими ночами, коли зорі відбивалися в очах дівчини, ніби в криничній воді.

{C}{C}{C}„Свята криниця” – так називається  журавель, що знаходиться на одному з вигонів села Подище, на Пісках. Старі люди розповідають, що воду з цієї криниці пили ще в 30-х роках минулого століття. Ходили до неї по воду навіть з інших вулиць села. Викопану криницю обклали зсередини деревяними колодами. Говорять, що тоді вода була найсмачніша в усьому селі. З роками деревина пропала, а бетонні кільця погіршили смак води. Та все ж найбільшої шкоди криниці-журавлю завдала людська байдужість. Тепер в кожному дворі є своя вода. От стежина до журавля і почала заростати. А ще чиїсь недобрі руки вкинули сміття в криницю. Ось що ми побачили, заглянувши  в цямрину.

     Наш колектив „Оберіг” вирішив допомогти криниці.

 {C}{C}{C} {C}{C} 

 

В селі Подище, в піщанім краї.

На вигоні „журавлик” виглядає.

А той „журавлик” не простий.

„Журавель” – колодязь старий. (Котенко Ярослав)

Тече цілюще джерело

Вода біжить прозоро-чиста...

Та це давно лиш так було.

Тепер воно – частина міста,

Села чи вулички малої.

А я скажу вам: „Не такої

Джерельце долі заслужило.

Чому ви тут смітник зробили?

Чому ви воду прогнівили?

Це ж джерело, це ж джерело!

Воно життя усім дало”.(Власенко Богдан)

Було собі джерело.

З підземних вод воно текло.

Із-під землі початок мало

І на поверхню витікало.

Спрагу людям тамувало.

Всіх на світі напувало. (Власенко Денис)

Я дивлюсь в криничку,

Бачу в ній водичку

І прозорі небеса.

Це справжнісінька краса! (Єфименко Аня)

Вода – це життя. Мені здається, що в кожної людини в житті є своя криниця, своє джерело, як і своя зірка. І коли людина помирає, то гасне зірка, пересихає джерело, гине криниця. Де б я не була б і якої б води не пила, але мені здається, що вода з моєї криниці  найсмачніша. (Гереліс Аліна)

{C}{C}{C}Таким повинен бути журавель! (Момот Альона)

 

Криниця – глибоко викопана й захищена цямринами від обвалу яма для добування води з підземного водоносного шару, колодязь.

Колодязь походить від слова колода, якою словяни обкладали криницю. А ще, мабуть, від того, що біля криниці часто ставили водопійну колоду, тобто видовбане з колоди корито.

У природному вигляді джерела майже завжди дають мало води, оскільки найчастіше виходи водоносних горизонтів завалені відкладами. Якщо їх розчистити, видалити наноси, що їх вкривають, і зібрати декілька джерел разом, то вони дадуть значну кількість води.

Найдавніший спосіб добування води – влаштування шахтних колодязів. Цей спосіб ще не застарів, і в наші дні переживає обновлення, успішно поєднується з технічними засобами водопідйому. У колодязях встановлюють водонасоси. Традиційні колодязі перетворилися на елемент декоративного оздоблення сучасної сільської забудови. Викликають захоплення з любовю прикрашені місцевими майстрами різьблені навіси над колодязями, мереживні орнаменти альтанки над джерелами.

 {C}{C}{C}

Щоб здобути воду люди з давніх часів і до сьогодні копають колодязі. Глибина звичайного колодязя – до 20 метрів. Цього достатньо, щоб дійти до насиченого водою шару піску. Формою він нагадує вертикальний продовгуватий зруб. Нижче піщаного шару розташовуються глиняні пласти, які не дають воді іти далі. Просочуючись з поверхні, дощова вода  накопичується. Вода проходить багатометрову товщину, очищається від домішок і стає придатною для пиття.  Водоносні піски мають низьку водовіддачу, тому в селах навіть на  одній вулиці копають декілька колодязів. Буває і так, що колодязь виснажується, і тоді приходиться викопувати новий. Колодязь – це також природнє джерело води, але вихід його на поверхню землі створений людиною.

Джерело – це витік, що  є природнім отвором на поверхні землі. Під час дощу частина води під дією сили тяжіння просочується в ґрунт і камянистий шар під ним наскільки це можливо. На різній глибині під шаром ґрунту залягає нижній шар, в якому всі щілинки заповнені водою. Верхня частина цього шару називається рівнем ґрунтових вод. В долинах та в низинах, де шар землі знаходиться нижче рівня ґрунтових вод, крізь щілини між камінням пробиваються джерельця. Вода яка накопичилася, пробивається на поверхню землі.

Вода, яка витікає з джерел, колись була дощем. Дощова вода всотується в землю. Звісно, частина води залишається на поверхні і випаровується, а також поглинається коренями рослин. Решта води під дією сили тяжіння опускається вниз  наскільки дозволяє камянистий грунт. Глибоко під землею на різній глибині є ділянки, де всі пустоти заповнені водою. Такі ділянки називають зоною підземних вод. Верхній рівень таких вод називають рівнем води (межею водоносного шару).

Джерело утворюється там, де вода знаходить природній витік із землі, що розташований в долинах, в низинах. Ґрунтові води витікають через джерела по камянистих пустотах по дну або по схилах низин. Джерело теж під дією сили тяжіння тече згори вниз. Деякі джерела живляться водою із водоносного шару. Вони діють цілий рік і називаються постійними. В інших джерел їх канал, який з’єднує поверхню з водоносним шаром, розташований безпосередньо з верхнім рівнем води цього шару. Такі джерела діють лише під час дощів, коли рівень води піднімається. Їх називають пульсуючими.

Деякі джерела не вичерпуються цілий рік, бо вода поступає до них з нижніх шарів ґрунту. Інші діють лише під час дощових сезонів, коли рівень ґрунтових вод найвищий.

Криниці – чисте джерело памяті про наших предків. Цей оберіг об’єднує різні покоління, адже криниці викопували діди й батьки, а п’ють з них і бережуть пам’ять родоводу, їхні діти і онуки.

Наші предки оберігали і шанували криниці. Тож будьмо достойні наших пращурів, бережімо криниці! Тільки від нас, людей залежить чи буде жити джерело чи ні. Треба докласти всі зусилля, щоб навіть найменші джерельця не замулились, не зникли на нашому березі дитинства.

 

 

 

Додаток

Від слова криниця утворилося чимало українських прізвищ, назв міст, сіл та річок. Як от: Криниця. Криниці, Криничанка, Криничуватка, Криницюватка, Кринички, Кринична, Криничне та інші.

Фразеологізми  Джерело. Криниця. Вода

Бити джерелом. Виявлятися на всю силу, у великій мірі. Здійснюватися, відбуватися дуже енергійно, інтенсивно.

Каламутити воду в криниці. Вносити розлад, неспокій. Підбурювати, підмовляти кого-небудь до якихось дій.

Плювати в криницю. Виявляти неповагу до когось.

Багато води сплило. Дуже давно щось було, минуло багато часу з якоїсь пори.

Буря в склянці води. Суперечки, тривоги з дрібязкових, не вартих уваги питань.

Виходити сухим з води. Будучи винним, уміло уникати покарання або нарікання, залишатися непокараним або незаплямованим.

Втопити в ложці води. Завдати великих прикростей кому-небудь чи згубити когось з ненависті, викликаної дрібницями.

З роси та з води. Побажання щастя, благополуччя,удачі.

І в ложці води не спіймаєш. Хто-небудь дуже спритний, хитрий.

І води не замутить. Дуже лагідний, скромний, сумирний.

Замутити воду. Навмисне заплутати яку-небудь справу, зробити щось ясним, незрозумілим.

Набирати води в рот. Уперто мовчати, нічого не говорити.

Набирати воду решетом. Даремно щось робити, марно витрачати час.

Набрати шоломом води. Здобути перемогу.

Як води в рот набрати. Замовкнути .

Нема промитої води. Хто-небудь зазнає багато неприємного (переслідування,  докори) від когось.

Пливти проти води. Діяти самостійно, всупереч усталеним поглядам, зразкам і традиціям.

Нехай пливе за водою. Уживається для побажання забути що-небудь, не повертатися до чогось неприємного.

Пливти, куди вода несе. Пасивно підкорятися обставинам, нічого не роблячи для поліпшення свого становища.

Тихіший води, нижчий трави. Дуже скромний, покірний, непомітний.

Хоч з лиця води напийся. Уживається для вираження вищої міри якості, дуже, надзвичайно. Гарний, дуже вродливий, красивий.

Чистої води. Справжній.

Як води напитися. Дуже швидко, просто.

Як в решеті води. Зовсім нема.

Як із води йти.  Дуже швидко. Рости надзвичайно швидко. Зовсім несподівано, раптово. Дуже легко, добре, вдало.

Як чорт свяченої води.  Дуже сильно боятися, сахатися.

Вилами по воді писано. Невідомо як буде.

Як за  водою йти. Поступово занепадати, розорятися, зникати.

Лишити як на воді. Позбавити засобів існування, обібрати когось. Розірвати стосунки з кимось, кинути когось самого.

Ловити рибу в каламутній воді. Використовувати будь-які обставини, всіляко хитрувати для власної вигоди, намагатися приховати свої дії.

Решетом у воді зірки ловити. Марно витрачати час, байдикувати.

Як пугою по воді. Безрезультатно.

Як риба у воді. Почуватися вільно, невимушено, добре.

Як риба з водою. Жити дружно, мирно, у злагоді. Нерозлучний з ким-небудь.

Як скупаний у мертвій воді. Пригнічений, сумний, невеселий.

Як сіль у воді. Безслідно пропасти, зникнути.

Як у воді намочений. Як у воду опущений. Незадоволений, засмучений, зажурений, злий.

Водою не розлити. Жити дружно, не розлучити, не розєднати кого-небудь. Нерозлучні, дужні. Міцні, щирі, приязні стосунки, почуття.

Линути холодною водою. Несподівано зявитися, неприємно вразити кого-небудь.

Ніби линули водою з льодом. Хто-небудь дуже вражений, приголомшений чимось, хтось раптом став сумний, мовчазний.

Сьорбнути солоної водички. Зазнати багато поневірянь, витерпіти від кого-небудь знущання.

У воді стоїть, а води просить. Про обмеженого, такого що багато їздив, бачив, але не запамятав.

Синоніми.

Колодязь – криниця, керниця, кирниця.

Прислівя

До доброї криниці стежка утоптана.

Не плюй у криницю: пригодиться води напиться.

Не плюй у криницю, бо схочеш водиці.

Дарма із сухої криниці водиці брати.

Сороки колодязь перевернули.

Кидає як в бездонний колодязь.

Нашо в криницю воду лити, коли вона і так повна.

Найсмачніша вода з тої криниці, з якої пили твої батьки.

Який господар, така й криниця.

Не плюй у криницю, знадобиться води напиться.

Гріх не давати людям води зі своєї криниці.

До свого роду хоч через воду.

Росте, як каченя на воді.

З ручаїв – ріки, з книжок – знання.

З малого джерела велика ріка починається.

Вогонь – біда, вода – біда, а без вогню і без води ще більше біди.

Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

Брудна вода для хворого біда.

Плеще язиком, як по воді праником.

Чиста, мов джерельна вода.

З лиця воду не пити.

Пішов по воду, так наче за водою

Вода знайде свою тріщину.

Що у воду впало,  те пропало.

Упадеш у воду – сухим не вийдеш.

Не брудни криниці, бо схочеш водиці.

Вода й камінь довба.

Проти води пливе.

Напийся води, коли зїв півбіди.

Вередливе, тільки воду варить.

З нього води не вивариш.

Тиха вода людей топить, а бурна лякає.

І водою не помутить.

Він би в ложці води втопив.

Як з води вийшла.

Що за біда, що пється вода.

Не в кожній воді мило розпуститься.

Хіба на світі одна вода, можна й абиде напиться.

І свячена вода не поможе.

Ані свяченою водою не відхрестишся.

Ще до того багато води утече.

Багато води до моря упливе.

Не вмієш конці воду ховать.

Легко як з роси і води.

Десята вода на кисілі.

Ми з ним свояки: його мати і моя на одній воді хустки прали.

Вогонь і вода добрі служити, та лихі панувати.

З водою та вогнем не жартуй.

Вода як візьме – другому віддасть, а як вогонь – то пропало.

Де вода, там і біда.

Вода без плати біжить.

Їв би кіт рибу, та в воду не хоче.

Хміль не вода, а чоловіку біда.

Добра вода – бо не мутить ума.

Вода з водою зійдеться, а чоловік з чоловіком.

Із води та з муки пече баба шулики.

Каламутна вода, як кисіль.

Де верба, там і вода.

Там криниця, де вербиця.

За водою підеш, та не вернешся.

Вода все сполоще, лиш злого слова ніколи.

Не пив води Дунайської, не їв каші козацької.

В студеній воді не умиєшся.

Не спиниш, мов воду з лотоків.

Іде, як вода з каменя.

Загадки

В проваллі глибоко виблискує око.

Качка в морі –  хвіст надворі.

Два моря на одній дузі гойдаються.

Два братці пішли до річки купатись.

Що біжить без повода? ( вода).

Серед села вбито вола, до кождої хати кишку видати (колодязь).

Насеред села зарізано вола, а кожній хаті по бакаті (криниця).

Кінець села забито вола, до каждої хижки тягнуться кишки. (криниця)

Глибоке провалля, а в проваллі чорненьке (колодязь)

Подобається