Освітній портал Дніпропетровщини

 

Наша мова – калинова!

Мета: розширювати знання учнів про рідну українську мову, її значення у житті кожного; розвивати творчу уяву, мислення, пам’ять; виховувати прагнення досконало знати правильну літературну мову і навчитися нею говорити.

Хід заходу

Святково прибрана зала, навкруги – вишиті рушники, серветки, зразки українського одягу, старовинні ужиткові речі, кераміка. На стінах портрети Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка. Діти одягнені в українські національні костюми.

 Виходять дівчинка та хлопчик з хлібом-сіллю на українському вишитому рушнику.

Дівчинка:

Добрий день вам, любі люди!

Хай вам щастя – доля буде

Не на день і не на рік,

А на довгий – довгий вік.

Хлопчик:

Є багато країн на землі,

В них – озера, річки і долини…

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

Учитель:

Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі, в нашій славній Україні. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово…

 Мова – душа народу. І сьогодні ми будемо говорити про нашу рідну українську мову.

Нашу мову в час горя й біди

Не від одної тяжкої навали

Не на те рятували діди,

Щоб онуки її забували.

Як довго ждали ми своєї волі слова,

І ось вона співа, бринить,

Бринить, співає наша мова,

Чарує, тішить і п’янить.

Як довго ждали ми…

Уклін чолом народу,

Що мову рідну нам зберіг,

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг.

Учень:

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту навіки –

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,

Бо ж єдина, так як мати, -

Мова в кожного із нас.

Виходять дівчатка і хлопчик в українському одязі.

1-ша дівчинка:

Українка я маленька.

Українка – моя ненька.

В неї щира я дитина,

Добра, люба та єдина.

2-га дівчинка:

Вірна я дочка народу,

Бо козацького я роду,

Щиро я свій рід кохаю,

Роду іншого не знаю.

3-тя дівчинка:

На Вкраїні народилась,

В свою маму удалась.

Все, що рідне, я кохаю,

Всім, хто рідний, помагаю,

І чужому я навчаюсь,

Але свого не цураюсь.

Учитель:

Хто ти, хлопчику маленький?

Хлопчик:

Я син України – неньки!

Українцем я зовуся.

Й тою назвою горджуся.

В мене вдача щира й сміла,

І відвага духа й тіла,

І душа моя здорова,

Українська в мене мова.

Учитель:

Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід і почуття. Наша українська мова багата на різні вірші, пісні, ігри, загадки, прислів’я та приказки. А пам’ятаєте, діти, пісню про маленьку дівчинку, яка дуже сумувала, а коли прийшли до неї подруги, то розвеселили її? Дівчатка, як же цю дівчинку звали?

(Діти грають у гру «Подоляночка».)

- Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.

Учи, дитино, рідну мову,

Гордися нею і лелій.

А зрадити голубоньку чудову

Ти навіть в думці не посмій.

Молися нею юними устами –

Вона твоя, як серце і душа.

Вона від прадіда, від тата і від мами,

Вона – Шевченкова, Франкова, Куліша.

Люби її, як матінку й природу,

Горнись до неї – ти ж бо її син!

Вона – безсмертя рідного народу,

Могутній, вічний України дзвін.

Наше свято наближається до кінця. Я була б рада та щаслива, якби від сьогоднішнього свята ви, дорогі діти, залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови.

1-й учень:

Не цурайтесь мови, люди,

Рідного джерельця,

Хай вона струмочком буде,

Хай дійде до серця!

2-й учень

Хай вона в піснях лунає

Кожен день і свято.

Соловейком хай співає

В українській хаті!          

 

 

Забашта Любов «РІДНА МОВА» 

Мова кожного народу

Неповторна і — своя;

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші — трелі солов’я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас!

 

Подобається