Освітній портал Дніпропетровщини

 

Розвиток творчих здібностей учнів за допомогою проблемного навчання на уроках екології.

 

 

Розвиток   творчих здібностей  учнів  за допомогою  проблемного навчання  на  уроках екології.

 

Творчий звіт

вчителя екології

  Шуби  Людмили

   Миколаївни.

 

ВІЗИТНА   КАРТКА   ВЧИТЕЛЯ

 

1. Прізвище, ім'я та по батькові:           Шуба Людмила Миколаївна

2.  Рік народження:                                 12.07.1970 р.

3.  Освіта:                                                вища, Херсонський державний

                                                                 педагогічний  інститут ім. Н.К.Крупської

4.  Спеціальність:                                   вчитель біології

5.  Що викладає:                                     екологію, природознавство

6.  Категорія:                                           І категорія

7.  Педагогічний стаж:                           18 роки

8.  З якого року працює в даній школі: 1987 р.

9.  Нагороди, звання:                              Грамота  районного відділу освіти, 2003 рік

10.  Курсова перепідготовка:                 2002 рік

11.  Атестація:                                         2002 – 2003  н.р.

 
 

 

 

Учень про себе знає більше, ніж ми про нього.

Наше завдання – довести йому це, допомогти керувати самим собою без нашої допомоги»

Урок - не прогулянка, не забава, а важка праця

Урок - як річка. Глянеш на неї збоку - все ніби незмінно: ті самісінькі береги, й те ж річище, але кожної миті свіжа вода, живий плин хвиль.

Урок має бути схожий на ту річку, а не на стояче озеро.

 

 

 

 

{C}1.     {C}ВСТУП

 

Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті, яка була    пройнята    на    ІІ   Всеукраїнському   з'їзді    вчителів,    визначила стратегічний   напрямок   розвитку   освіти   в   демократичній   Україні забезпечення   умов   для   розвитку,   самоствердження   й   самореалізації особистості впродовж усього життя.

Сучасне життя потребує від нас не просто дати дитині суму знань, навичок, а сформувати в молодого покоління активну життєву позицію, готовність брати на себе відповідальність, уміння здобувати, критично осмислювати й використовувати різноманітну інформацію, прагнення до саморозвитку, самоосвіти, здатності до раціонально продуктивної, творчої діяльності. Важливо сформувати творчу людину, яка усвідомлює своє місце в світі, володіє навичками самоосвіти, здатна до самостійних, розумових зусиль, а згодом і до самореалізації своїх інтелектуальних здібностей.

Ще Аристотель відзначив, що "гарним вчителем може бути не той, хто дає конкретні знання, а той, хто навчає як здобувати знання самостійно".

Основною функцією вчителя на уроці є навчити учня мислити, шукати, знаходити відповіді на запитання, спираючись на вже наявні знання; здобувати нові. Ми зобов'язані розвивати самостійність, ініціативу, пошук, дослідництво якості, що допомагають дитині реалізувати свої здібності, знання та вміння.

В процесі навчання необхідно розвивати різні стани мислення; узагальнення, аналіз, синтез, уміння визначати та вирішувати проблеми.

Застосовуючи активні форми роботи, учити дітей реалізувати свої навчально-пізнавальні здібності особливо потрібно в сучасній українській школі, бо, як говорив у свій час Григорій Ващенко, "нам треба переробити ту пасивність, що віками вироблялась у нашого народу, і розвивати ініціативу та творчі здібності нашої молоді". Наше завдання сьогодні - готувати молодь з розвиненим творчим мисленням, а творче мислення розвивається за допомогою проблемного навчання.

 

 

 

2. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ЗА ДОПОМОГОЮ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ

Розвиток творчих здібностей учнів насамперед передбачає впровадження в навчальну практику гуманістичного принципу організації освіти, коли в центрі навчально-виховного процесу знаходиться особистість учня з її потребами, інтересами й можливостями, а вчитель з набором педагогічних форм, методів і засобів виконує "екрануючу" функцію, щоб не допустити згубної дії зовнішніх чинників на розвиток творчих здібностей учнів, і певною мірою стимулює останні.

Педагогічна теорія і практика свідчать, що знання, отримані механічно, є мертвими, їх, фактично, не можна використати з метою продукування нових знань, тобто, в творчій діяльності. У зв'язку з цим тільки дослід, уміле спостереження, дослідження об'єктів у їх взаємозв'язку сприяє засвоєнню реальних фактів і розвиває здібність до самостійної думки. Природа - джерело наших знань і, разом з тим, засіб розвитку пізнавальних і творчих здібностей людини. Отже, основою правильного виховання творчих здібностей учнів є безпосереднє вивчення природи в усіх її проявах. Корінь нашого пізнання -- зовнішній досвід. Будь-яка думка здатна народити нові істини, коли вона виростає з цього кореня. Дерево, посаджене в землю без кореня, на початку може дивувати своєю пишністю, але з часом в'яне. Так і знання, отримані без зв'язку з природою, життям людей, з часом чахнуть і відмирають зовсім. Абстрактне мислення це тільки гімнастика розуму, але для того, щоб розумові вправи привели до справжньої мети розвитку творчих здібностей особистості необхідно, щоб думка не відривалась від практики, від живого досвіду.

Глибина розуміння пропорційна мірі узагальнення залежить від кількості встановлених зв'язків між розрізненими фактами досвіду. Кожний дослідний факт шукає у пам'яті споріднені для утворення зв'язків з ними. Щоб цей процес протікав ефективно, необхідно, щоб дослідні факти, залучені до раніше утворених зв'язків, були певною мірою стабільними і водночас мобільними. Крім того, нові факти мають надходити в пам'ять не в згорнутому вигляді, а у формі з "оголеними радикалами" для утворення зв'язків з іншими фактами. На результативному розвитку творчих здібностей учнів суттєво позначаються методи навчання.

Як відомо, в основі творчої діяльності людини лежить здатність переносити способи розв'язання тих чи інших завдань на умови проблемної ситуації, що постала перед нею. Таке перенесення, безумовно, можливе за умови, коли розв'язані в минулому і дане завдання аналогічні.

Аналогія як форма зв'язку між предметами і явищами єднає їх не за формою, а за змістом. Тому в інтересах розвитку творчих здібностей особистості її навчання має будуватися таким чином, щоб засвоювалась не форма, а зміст. Ця вимога пояснюється тим, що перенесення суті усвідомлене, повторення /наслідування/ форми - сліпе.

Результати недавно проведених дидактичних досліджень свідчать, що на якому рівні засвоєні знання, на такому вони будуть відтворені. Знання, отримані в процесі розв'язання проблемних ситуацій, потенціально можуть бути використані індивідуумом в аналогічній діяльності. Знання, засвоєні учнем як нагромадження донесених ззовні фактів, в кращому разі можуть бути відтворені на такому ж рівні, тобто, на рівні репродуктивного відтворення, а не в процесі розв'язання творчих завдань, самостійного мислення тощо. Твердження, що відомості, засвоєні не з метою розв'язання проблеми, можуть в майбутньому, за бажанням, бути вільно використані думкою, абсолютно помилкове. Єдині факти, які можуть використовуватися для логічних і творчих цілей, - це відомості, отримані в процесі розв'язання проблемної ситуації.

Свого часу вважалося, що будь-яка проблемна ситуація є неодмінною умовою, за якої мислення Індивідуума набуває властивості продуктивності.

Потрібно прагнути, щоб учні самостійно знаходили власні проблеми. Краще, якщо проблеми беруться з реального життя, мають суспільне значення. З іншого боку, серйозний підхід до учнівських творчих робіт формує у них усвідомлення значущості розв'язуваних проблем.

Для міцного засвоєння знань потрібно декілька разів повторити факти, що вивчаються. Разом з тим, кожне чергове повторення сприяє виробленню звички до механічної дії, а отже гальмує розвиток творчих здібностей учнів. Вихід із даної суперечності вбачаємо в тому, щоб кожне чергове повторення фактів, що вивчаються, дещо відрізнялося від їх попереднього представлення, але не надто, бо в такому разі ускладнюється процес перенесення.

Розвитку творчих здібностей учнів сприяє впровадження відкритих методів навчання, що передбачають семінари, дискусії, оригінальні експерименти, учнівські проекти тощо. Дбаючи про розвиток творчих здібностей учнів, маємо вчити їх не тільки тому, як розв'язується ті чи інші проблеми, а й тому, де можна знайти відповідь на поставлені запитання.

Повноцінний розвиток творчих здібностей школярів може забезпечити така організація навчання, яка передбачає залучення учнів до наукового пошуку і використання отриманих знань на практиці.

Завдання розвитку творчих здібностей учнів висувають певні вимоги до запитань вчителя. Встановлено, що на розвитку творчих здібностей школярів позитивно позначаються відкриті запитання, які мають декілька варіантів відповідей.

Одним із важливих положень творчого навчання є теза про те, що оригінальну ідею не можна отримати шляхом дедуктивних умовиводів, за допомогою строгих алгоритмів. Для цього обов'язково потрібно знаходити велику кількість різних "підказок" і аналізувати збудовані на їх основі варіанти розв'язку проблеми. Сказане означає, що вчитель, запропонувавши учням творчу задачу, не має права залишати їх сам на сам з нею. Тим часом, втручання вчителя у творчий пошук учнів має бути ледь помітним, обережним, зваженим, таким, щоб наштовхнути їх на власні розв'язки, а не насаджувати свій.

Однією з головних умов розвитку творчих здібностей учнів є створення творчої атмосфери в класі, тобто, таких обставин, які благотворно впливають на появу нових, оригінальних ідей.

 

 

 

 

 

 

3. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ

Основними елементами проблемного навчання дидакти, як і психологи вважають створення проблемних ситуацій і вирішення проблем.

Психологами доведено, що при створенні проблемних ситуацій виникає мислення, яке направлене на вирішення цієї ситуації. "Проблемна ситуація, по І. Я. Лернеру, представляє собою усвідомлення труднощів, шляхи подолання яких потребують пошуку нових знань, нових способів дій".

М. І. Махмутов проблемну ситуацію розуміє як "інтелектуальне затруднення, для вирішення якого не вистачає відомих знань і вирішення цієї проблеми знайомими способами важке, потрібно знайти новий спосіб Дій".

Таким чином, головний елемент проблемної ситуації невідоме, нове, яке ставить учня в позицію дослідника, пробуджує інтерес до невідомих завдань.

Але не кожна проблемна ситуація пробуджує мислення. Мислення не виникає, якщо відсутні початкові знання, необхідні для початку пошуку. Перш ніж розпочати пошук знань, потрібно проаналізувати проблемну ситуацію і в процесі аналізу визначити той елемент, який викликав затруднения.

Таким елементом вчені вважають проблему.

Як дидактичну категорію різні автори визначають її по-різному.

 

"Проблема - виникає перед суб'єктом, коли на питання наперед немає відповіді, потрібний творчий пошук, для здійснення якого у людини є деякі початкові засоби, придатні для пошуку" /І. Я. Лернер/.

 

"Проблема - це трудність, яка потребує дослідницької активності для отримання відповіді" /В. Оконь/.

 

Незважаючи на деякі відмінності в визначеннях, всі дидакти вважають: проблема - це трудність, яка виникає при пізнанні. Проте деякі філософи, психологи, педагоги вважають, що не трудність є проблемою, потрібно знайти джерело проблеми. Таким джерелом більшість вчених вважають протиріччя.

По М. І. Махмутову діалектичні протиріччя це "протиріччя між попередніми знаннями учня і новими факторами, явищами, для пояснення яких попередніх знань недостатньо, потрібні нові".

Проблемне навчання це дидактичний підхід, основою якого є створення на уроках різноманітних проблемних ситуацій, формування в учнів вміння бачити і формулювати проблему, навчити учнів вирішувати проблему. А при вирішенні проблем формується творча особистість.

ЕТАПИ РІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Назва етапу

Суть етапу

Прийоми

шкільної  роботи

1. Усвідомлення проблеми розкриття протиріч

Знаходження прихованого протиріччя в проблемному питанні

Виявити причинно-наслідкові зв'язки, знайти розрив в зв'язках

2. Формулювання гіпотези

Намітити з допомогою гіпотези основні напрямки пошуку відповіді

Формулюємо гіпотезу

3. Доказ гіпотези

Довести чи спростувати висловлюване в гіпотезі припущення

Обґрунтування

гіпотези

4. Висновок

Збагачення раніше сформульованих причинно-наслідкових зв'язків новим змістом

Встановити

причинно-наслідкові зв'язки

 

 

 

ПАМЯТКА

для учнів при рішенні проблемних питань

 

1 етап рішення проблеми

Усвідомлення проблеми, розкриття протиріч

На цьому етапі необхідно: уважно прочитати питання; знайти умови і вимоги питання; визначити, що дано в умові і що потрібно знайти; згадати що ви вже знаєте про цей об'єкт чи явище, які причинно-наслідкові зв'язки його обумовлюють; співставити відомі знання і отриману інформацію; виявити протиріччя, приховане в питанні.

 

ІІ етап. Формування гіпотези

На   цьому   етапі   потрібно   висловити   припущення   про   причини виникнення цього явища чи об'єкта., сформулювати гіпотезу.

 

ІІІ етап. Доказ гіпотези

На цьому етапі потрібно сформулювати нове питання, виходячи з припущень, висловлених в гіпотезі, дати відповідь на питання, по можливості перевірити свою відповідь.

 

IV етап. Висновок

На цьому етапі потрібно відповісти на питання:

1) Які нові знання ви отримали?

2) Які нові знання про причинно-наслідкові зв'язки ви отримали при рішенні проблеми?

 

 

 

РОЗВИТОК  ТВОРЧОЇ  АКТИВНОСТІ  В  ДИСКУСІЯХ

 

Для   того,   щоб   навчання   з   репродуктивного   перетворилося   на продуктивне,   щоб   розвивати   творче   мислення,   уміння   самостійно здобувати   знання,   необхідна   мотивація   пізнавальної   активності   та інтересів учнів.

На уроці мотиваційно-пізнавальну діяльність потрібно провести так, щоб:

-    викликати в учнів бажання не тільки пізнати суть поняття, а й захоплюючі сфери пізнавальної діяльності;

-    учні відчули здивування, що це  "не так уже й важко", "як я раніше цього не знав?";

-    учень оволодів компетентністю для організації самонавчання;

-    спрямувати учнів до вирішення протиріч;

-    пробудити бажання подивитись на явище /завдання/ з іншої очки зору;

-    розвивати уяву.

Для цього варто скористатися організацією дискусій в процесі навчання.

Дискусії виникають на основі спілкування вчителя і учнів, а також учнів один з одним в процесі рішення проблемної ситуації. Слово "дискусія" означає дослідження. Це обміркування проблемного питання з метою вірного рішення його.

Дискусії проводимо в тому випадку, коли учні мають навики самостійно отримувати знання, формувати проблеми, коліт учні вміють легко спілкуватись один з одним.

Виділяють декілька різновидів дискусій.

Спонтанна дискусія, яка виникає при вирішенні проблеми всіма учнями класу чи групою учнів як вибух емоцій. Ініціаторами таких дискусій стають учні.

Заплановані дискусії - для них характерне попереднє ознайомлення учнів з проблемою, вивчення учнями додаткової літератури.

В дискусіях задіяні різні компоненти географічної освіти: знання, уміння і навички, досвід творчої діяльності.

 

 

 

При вивченні теми «Глобальні проблеми людства» можна розкрити декілька версій вирішення екологічної проблеми:

1.  Вичерпані всі природні ресурси на Землі, оточуюче середовище забруднено, людству загрожує неминуча катастрофа.

2.  Рішення   екологічної   проблеми   можливо   при   багаторазовому

скороченні потреб людини.

3.   Світ врятує комп'ютерна революція з найновішими технологіями. З  якою точкою зору ви згодні і чому?

Розвивається дискусія, в результаті якої приходимо до висновку, що світ врятує комп'ютерна технологія. При вирішенні демографічної проблеми для організації дискусії ставимо питання: Чи загрожує нашій планеті перенаселення?

В ході дискусії учні відповідають на такі питання:

1.   Які   проблеми   зв'язані   з   постійним   збільшенням   кількості населення?

3.  Чи можна управляти демографічним процесом?

4.  Які конкретні міри ви запропонуєте?

{C}5.       До яких наслідків вони приводять?

Правила проведення туристських походів, експедицій та екскурсій з учнівською і студентською молоддю України

Затверджені наказом Міносвіти України № 52 від 03.03.93 р.

 

І. Загальні положення

1.1.  Дані Правила визначають порядок проведення туристських походів, екс­педицій та екскурсій з учнівською молоддю, що організуються навчально-вихов­ними закладами освіти України.

Дія Правил поширюється на групи студентів, для яких заклад освіти виступає як організація, що проводить подорож.

1.2.  Туристські походи, експедиції та екскурсії (надалі - подорожі) здійсню­ються групами учнівської і студентської молоді з певною метою за заздалегідь розробленими маршрутами і з використанням різноманітних способів пересу­вання.

Туристський похід це проходження групою туристів маршруту з метою ви­конання спортивно-туристських нормативів, пізнання, всебічного розвитку, змістовного відпочинку, виконання краєзнавчої та суспільне корисної праці під час подорожі.

Туристські походи проводяться з таких видів туризму: пішого, лижного, гірського, водного, велосипедного, спелео, автомото. Можливе проведення комбінованих походів, які включають у себе елементи різних видів туризму, а також походів із використанням нетрадиційних засобів пересування на конях, собачих чи оленячих запрягах, підводні тощо.

Експедиція це вивчення групою туристів з певною метою маршруту, тери­торії, полігону, одного чи кількох об'єктів з використанням будь-яких засобів пе­ресування. Залежно від мети та напрямку роботи експедиції можуть бути спор­тивні, краєзнавчі, наукові тощо.

Екскурсія (туристське — екскурсійна поїздка) - - це групове відвідання одного чи кількох екскурсійних об'єктів (географічних, історичних, культурних, народ­ногосподарських тощо) у навчально-пізнавальних, виховних та оздоровчих цілях.

1.3.   Залежно   від  протяжності,   тривалості   і   складності  туристичні  походи поділяються на походи ІV категорій складності, а також некатегорійні (ступе­неві та інші походи), що мають протяжність або тривалість меншу, ніж встанов­лено для категорійних походів.

Категорії складності визначаються відповідно до переліку класифікованих ту­ристських маршрутів, перевалів і печер.

Категорії складності маршрутів, що не входять до діючого переліку, визначаються маршрутно-кваліфікаційними комісіями (МКК).

Тривалість активної частини походів може бути збільшена в півтора раза про ти вказаної у додатку № 1 при збільшенні протяжності маршруту або проведенні додаткової краєзнавчої роботи,

Ділянки маршрутів туристських експедицій, на яких використовуються ак­тивні способи пересування, розглядаються як походи відповідного ступеня або категорії складності. Керівники, заступники керівників, учасники таких експе­дицій повинні мати відповідний туристський досвід. Оформлення документів і випуск групи на маршрут здійснюються на тих самих умовах, що й туристичний похід такої ж складності.

Керівництво та участь у ступеневих і категорійних походах дають підставу для присвоєння юнацьких спортивних розрядів й звання «Майстер спорту».

1.4.  Туристська група для проведення ступеневих і категорійних походів, екс­педицій з активними способами пересування повинна обов'язково мати пози­тивні висновки маршрутно-кваліфікаційної комісії органу (закладу) освіти (МКК освіти).

1.5.  Для проведення багатоденних екскурсій туристська група повинна мати письмову згоду закладу, організації, що приймає групу, або путівку екскурсійно­го закладу. Погодження з МКК освіти для проведення екскурсій та екскурсійних поїздок не потрібне.

1.6.  Адміністрація закладу, організації, а також члени МКК, які дали позитив­ну   оцінку   можливості   проведення   групою   заявленої   подорожі,   не   несуть відповідальності   за   подію,   що   сталася   в   групі   внаслідок   неправильних  дій керівника або учасників подорожі.

1.7.  Інші документи, що регламентують проведення туристичних подорожей з учнівською молоддю України, не повинні суперечити даним Правилам.

 

II. Права та обов'язки адміністрації організації, що проводить туристську подорож

2.1.  Адміністрації закладів освіти та інших організацій здійснюють випуск ту­ристських груп у походи, експедиції та екскурсії самостійно, без погодження з органами державного управління освіти.

2.2.  Адміністрація зобов'язана:

видати наказ про проведення подорожі (для ступеневих і категорійних походів, а також експедицій з активними способами пересування після позитивних висновків МКК освіти), призначити керівника та заступника (помічника), затвердити персональ­ний склад учасників, які мають медичний допуск, маршрут, терміни та кошторис по­дорожі;

ознайомити керівника та заступника (помічника) керівника подорожі з їхніми обов'язками згідно з даними Правилами, про що вони розписуються в журналі з техніки безпеки;

{C}      видати керівнику необхідні документи, підписані і завірені печаткою: на­каз про проведення подорожі, маршрутний лист — для некатегорійних походів, маршрутну книжку для категорійних походів і відповідних експедицій, екс­курсійну путівку для екскурсій; посвідчення про відрядження керівника та його заступника;

—  при проведенні ступеневих і категорійних походів, експедицій з активни­ми  способами пересування контролювати відправку групою повідомлення у відповідну КРС чи КРЗ не пізніше ніж за 10 днів до виїзду групи на маршрут;

—  вести контроль за дотриманням групою термінів проходження маршруту;

—  у випадку порушення групою контрольних строків проходження маршру­ту терміново встановити зв'язок з територіальними органами освіти, КРС або КРЗ для з'ясування місцезнаходження групи та надання їй необхідної допомоги;

після завершення подорожі заслухати повідомлення керівників на педагогічній раді (зборах трудового колективу), затвердити фінансовий звіт, розмістити кращі матеріали, зібрані в поході, в навчальних кабінетах, музеях, на виставках, предста­вити учасників туристсько-спортивних подорожей до присвоєння їм спортивних розрядів; результати діяльності керівника врахувати при атестації і заохоченні.

 

III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей

3.1.  Групи учасників подорожей формуються з учнів, студентів, які об'єдну­ються на добровільних засадах спільними інтересами, мають необхідний досвід і здійснюють підготовку запланованої подорожі.

3.2.  Основні вимоги до учасників і керівників подорожей, а також до складу груп наведені в додатку 1-2.

Учасники та керівники комбінованих походів, що включають ділянки маршруту з різних видів туризму, повинні мати відповідний досвід у відповідних видах туризму.

3.3.  Учасники та керівники походів, що проводяться в міжсезоння, повинні мати відповідний досвід щодо участі (керівництва) в походах, здійснюваних у міжсезоння, або в походах тієї ж самої категорії складності, здійснюваних у звичайних умовах.

3.4.  Учасники походів II-V категорій складності можуть мати досвід щодо участі у будь-якому виді туризму на одну категорію складності нижче від заяв­леного і при цьому повинні мати досвід у подоланні перешкод, характерних для походу на одну категорію складності нижче заявленого в тому ж виді туризму.

3.5.  Керівники походів ІI-V категорій складності повинні мати досвід щодо участі в поході тієї ж категорії складності з того ж виду туризму, а також досвід керівництва походом на одну категорію складності нижче з того ж виду туриз­му і при цьому повинні мати досвід участі або керівництва у подоланні пере­шкод, характерних для даного походу.

3.6.  У походах, екскурсіях та експедиціях, що проводяться з учнями й студен­тами, мусить   брати участь заступник керівника віком не молодший 18 років.

Досвід заступника керівника повинен відповідати вимогам, які ставляться до досвіду учасників. Керівник і заступник керівника повинні мати знання і навич­ки по наданню першої долікарської допомоги.

3.7.  На розсуд адміністрації закладу, яка проводить походи і ступеня склад­ності, одноденні екскурсії, експедиції, за згодою керівника групи, виходячи з кількісного складу групи, забезпечення безпеки учасників, замість заступника керівника   може   бути   призначений   помічник   керівника   з   числа   старших гуртківців, який має досвід участі в таких самих подорожах.

3.8.  Для учасників, які отримали теоретичну та практичну підготовку протя­гом не менше одного року занять в туристсько-краєзнавчих гуртках, віковий ценз для участі в категорійних походах може бути знижений на один рік за на­явності медичного дозволу.

3.9.  Діти, молодіш за вказаний вік, можуть брати участь у поході разом із батька­ми чи особами, які їх заміняють, або іншими особами, котрі несуть відповідальність за їх життя та здоров'я. Довідка про залік походу цим дітям не видається.

3.10.  Якщо більше 30 відсотків учасників походу молодші за відповідний вік, керівник повинен мати досвід керівництва походом на одну категорію складності вище того, що планується.

3.11.  У походах III-V категорій складності (к. с.) одну третину членів групи можуть складати туристи з досвідом участі в походах на дві категорії складності нижче, в походах II к. с. з досвідом участі в некатегорійних походах. При цьо­му дві третини учасників повинні мати відповідний досвід і вік.

3.12. У походах вище III к. с. при можливому розподілі групи на екіпажі, штур­мові групи, палатки в лижних походах і т. д., в кожній підгрупі повинен бути учасник не молодший за 18 років, який має відповідний туристський досвід.

3.13.  Учасники та керівники некатегорійних походів та експедицій з активни­ми способами пересування, що включають елементи категорійних походів, а та­кож категорійних походів, що включають елементи більш високих категорійних походів, повинні відповідати вимогам, поставленим до учасників і керівників по­ходів тієї ж категорії складності, елементи яких включені в дану подорож.

3.14.  При проведенні подорожі група повинна мати знаряддя для організації індивідуальної та групової страховки.

3.15.  Всі учасники категорійних походів з усіх видів туризму повинні вміти плавати.

3.16.  Кількісний склад туристської групи визначається керівником спільно з адміністрацією організації, яка проводить похід, з урахуванням умов складності походу, а також вимог даних Правил. Кількісний склад екскурсійної групи виз­начається туристським екскурсійним закладом,  який проводить планові екс­курсійні маршрути, та кількістю сидячих місць в автобусі, з урахуванням вимог даних Правил.

3.17.   У піших походах можуть брати участь туристи з досвідом участі в гірських і лижних походах на одну категорію складності нижче категорії запла­нованого походу.

3.18.  Учасники походів, в яких передбачаються переходи через класифіковані перевали, повинні мати досвід проходження (керівник досвід керівництва при проходженні) двох перевалів на одну півкатегорію складності нижче максималь­ної для даного походу. Керівник, крім того, повинен мати досвід проходження двох перевалів тієї ж категорії складності.

Одну третину членів групи в походах, які передбачають проходження пере­валів ІІ-А к. с., можуть складати туристи з досвідом проходження перевалів 1-А к. с., а перевалів 1-Б к. с. без досвіду проходження перевалів.

У гірських походах І-III к. с. можуть брати участь альпіністи, які мають третій спортивний розряд, у походах IV к. с. другий спортивний розряд, в по­ходах V к. с. — перший спортивний розряд.

3.19.  Учасники водних походів І—III к. с. повинні мати відповідний досвід по­ходів у будь-якому класі суден, а починаючи з IV к. с. у тому ж класі суден або на байдарках.

У разі наявності в групі декількох суден на кожному з них повинен знаходи­тись учасник з досвідом участі в тому ж класі і не більше, ніж на категорію складності нижче того, що планується.

3.20.  Керівники водних походів повинні мати досвід участі і керівництва в тих же класах суден, а в авто- і мотопоходах — на тих же транспортних засобах.

3.21.  Всі учасники лижних походів IIІV к. с. повинні мати досвід організації ночівель у зимових умовах (досвід «холодних» ночівель) і вміти надати долікарсь­ку допомогу при простудних захворюваннях та обмороженнях.

3.22.  Для участі в спелеопоходах І к. с. в горизонтальних необводнених пече­рах допускаються учасники з 13 років;

у вертикальних печерах з 14 років;

у спелеопоходах II к, с.:

в горизонтальних печерах з 14 років;

у вертикальних з 15 років;

в спелеопоходах III к. с.:

в горизонтальних печерах з 15 років;

у вертикальних з 16 років.

Проходження з учнями печер, в яких передбачається застосування апаратів автономного дихання, забороняється.

Тимчасовий поділ туристської групи учнів, які здійснюють спелеопохід будь-якої категорії складності, на підгрупи допускається тільки при роботі в одній печері, в цьому випадку кожна підгрупа повинна мати керівника, комплект життєзабезпе­чення, розрахований на непередбачені обставини в печері не менше ніж на 2 до­би. При проходженні вертикальних печер II к. с. та горизонтальних печер III к. с. в групі має бути не менше одного керівника на чотирьох учасників. Учасники спе-леопоходів повинні мати досвід проходження (керівник досвід керівництва при проходженні) печер на одну категорію складності нижче максимальної для даного походу. Керівник, крім того, повинен мати досвід проходження печер тієї самої ка­тегорії складності. Одну третину членів групи в спелеопоходах, які передбачають проходження печер III к. с., можуть складати туристи з досвідом проходження пе­чер І к. с., а печер II к. с. — без досвіду проходження печер.

3.23.  У мотоциклетних походах одну третину учасників групи можуть склада­ти туристи з досвідом участі в автомобільних походах не менш ніж на одну ка­тегорію складності вище тієї, що планується, а в автомобільних походах - з досвідом участі у мотоциклетних походах не більш як на одну категорію склад­ності нижче. В групі повинен бути як мінімум один змінний водій. Авто- і мото-походи зараховуються тільки водіям і змінним водіям  (не більше одного на транспортний засіб).

 

IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі

4.1.  Керівник і заступник керівника подорожі з учнівською і студентською молод­дю призначаються організацією, що проводить подорож. Керівником і заступником керівника туристської подорожі може бути особа, яка відповідає вимогам, указаним у розділі III даних Правил.

Якщо у туристському поході чи експедиції беруть участь три або більше ту­ристських груп із загальною кількістю не менше 30 учнів (для походів ІІ - IV ка­тегорій складності не менше 20)  і їх маршрути і графіки руху в цілому збіга­ються, то можливе покладання загального керівництва цими групами на спеціально призначеного старшого керівника.

4.2.  Керівник, його заступник, а також старший керівник несуть відповідно до чин­ного законодавства відповідальність за життя, здоров'я учнів та безпеку проведення по­дорожі, а також виконання плану заходів, правил протипожежної безпеки, зміст оздо­ровчої, виховної і пізнавальної роботи, охорону природи, пам'яток історії і культури.

4.3.  При підготовці  туристських походів та експедицій з активними способа­ми пересування керівник подорожі зобов'язаний:

—  ознайомити учасників подорожі з Правилами проведення туристських по­ходів, експедицій та екскурсій з учнівською молоддю України;

—  забезпечити підбір членів групи за їх туристського кваліфікацією, фізич­ною та технічною підготовкою;

—  організувати всебічну підготовку учасників подорожі, перевірити наявність необхідних знань і навичок, уміння плавати, надавати долікарську допомогу;

—  ознайомитися з районом подорожі по звітах інших груп, одержати кон­сультації по маршруту в ММК;

ознайомити учасників з їх правами та обов'язками;

—  підготувати картографічний матеріал, розробити план і графік подорожі, визначити контрольні пункти і термін проходження маршруту, заходи з техніки безпеки, ознайомити з цими матеріалами учасників подорожі;

розробити план краєзнавчої, природоохоронної роботи та інших заходів, що проводяться туристською групою на маршруті;

—  своєчасно оформити і подати у відповідну МКК документи на подорож;

—  не пізніше ніж за 10 днів до виїзду на місце початку походу направити у відповідну  контрольно-рятувальну   службу   (КРС)   чи  контрольно-рятувальний загін (КРЗ) повідомлення встановленого зразка, завірене МКК. Якщо маршрут проходить по території, що обслуговується кількома КРС, повідомлення повинно бути надіслане в кожну з них. Якщо активна частина походу починається в на­селеному пункті, де розміщена КРС чи КРЗ, то необхідне особисте прибуття сю­ди керівника або групи;

—  у разі необхідності змінити маршрут, склад групи або запис у маршрутній книжці до вирушання групи в подорож погодити ці зміни з адміністрацією за­кладу і МКК, яка зробила позитивний висновок щодо проведення подорожі, та повідомити про це КРС чи КРЗ, які зареєстрували групу;

— у разі необхідності зміни терміну подорожі та чисельного складу групи після вирушання в подорож повідомити про це: адміністрацію закладу, що здійснює по­дорож; МКК, яка дала позитивну оцінку можливості здійснення походу; КРС або КРЗ, які зареєстрували групу;

організувати підбір і підготовку необхідного спорядження, продуктів хар­чування, з'ясувати можливості поповнення запасів продуктів на маршруті, скла­сти кошторис витрат;

вивчити складні ділянки маршруту, намітити способи їх подолання;

провести збори батьків учасників подорожі.

4.4.  Під час туристичних походів та експедицій з активними способами пере­сування керівнику подорожі необхідно:

- додержуватися затвердженого маршруту і плану роботи групи в подорожі;

повідомляти телеграмою на адресу закладу, що проводить подорож, МКК, КРС або КРЗ про проходження групою контрольних пунктів і про початок та закінчення подорожі;

виконувати вказівки і рекомендації МКК, КРС, КРЗ;

вживати необхідних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки учас­ників подорожі, аж до зміни маршруту, або припинення подорожі у зв'язку з по­явою небезпечних природних явищ та інших обставин,  а також в разі не­обхідності надати допомогу потерпілому. При цьому ускладнення маршруту до­пускається в крайніх випадках і не дає підстави для зарахування більш високої категорії складності походу;

не допускати поділу групи, відставання від групи, а також від'їзду окремих членів групи без супроводу дорослих;

в разі нещасного випадку повідомити про це організацію, яка проводить подорож, КРС або КРЗ, медичний заклад;

організувати у разі необхідності оперативну допомогу іншій групі, яка пе­ребуває в даному районі і потребує допомоги.

4.5.  Після закінчення походу керівник та його заступник спільно з учасника­ми в обумовлені строки оформляють звіт про похід і подають його в МКК та ор­ганізацію,   що  його  проводить,   а  після  позитивної оцінки  про  залік походу оформлює довідку на кожного члена групи про здійснення походу.

4.6.  Керівник подорожі має право:

у разі необхідності й при наявності в групі не менше двох заступників керівника, передавати керівництво групою своєму заступнику, який відповідає вимогам, що ставляться до керівника такої подорожі, за умови, що в наказі на проведення подорожі обумовлено, кому може передаватися керівництво в екст­ремальних ситуаціях. Якщо заступник керівника один передача керівництва не допускається, про передачу керівництва при першій можливості керівник пови­нен повідомити в організацію, яка проводить подорож;

—  звертатися у вищі відомчі і туристичні установи у разі незгоди з результа­тами розбору його дій в подорожі організації, яка проводить подорож;

— враховуючи фізичний, технічний, моральний стан групи або окремих учас­ників, припинити подорож і зняти групу з маршруту.

 

VI. Оформлення маршрутної документації на проведення туристичних походів та експедицій

6.1.  Документом на проведення походів І-V к. с. та некатегорійних походів, які включають елементи походів II-V к. с., є маршрутна книжка встановленого зразка. Документом на проведення некатегорійних походів є маршрутний лист встановленого зразка.

6.2.  Маршрутні книжки, маршрутні листи (для подорожей тривалістю більше чотирьох днів) та довідки про залік здійснених походів видаються туристськими маршрутно-кваліфікаційними комісіями освіти (МКК освіти), діяльність яких рег­ламентується спеціальним Положенням.

Маршрутні листи для здійснення некатегорійних походів тривалістю до чоти­рьох днів видаються організаціями, які проводять подорож.

6.3.  Документи на похід (маршрутна книжка та її копія, довідки про досвід учасників та керівника, картографічний матеріал та інші документи, необхідні для розглядання маршруту) подаються в МКК освіти з відповідними повнова­женнями не пізніше ніж: 1-3 ст. с., І к. с. - за 15 діб до початку походу; І-ІІІ к. с. - за 30 діб; IV-V - за 45 діб.

6.4.  Якщо МКК освіти району, міста, області не мають відповідних повнова­жень, документи з попереднім висновком МКК освіти (районної, міської, облас­ної), надсилаються до тієї МКК, що має відповідні повноваження (в обласну, цен­тральну); І к. с. - за 30 діб; І-III к. с. - за 45 діб; IV-V к. с. - за три місяці.

6.5.  При позитивному рішенні МКК про можливість здійснення групою заяв­леного походу маршрутна книжка та бланк повідомлення у контрольно-рятуваль­ну службу (КРС) завіряються підписом голови (заступника) МКК і штампом МКК. При необхідності в маршрутну книжку вносяться особливі вказівки і ре­комендації   групи,   місце   реєстрації   групи   перед   виходом   на   маршрут   у відповідній контрольно-рятувальній службі або загоні.

Документи з рішенням МКК надсилаються в організацію, яка проводить подорож.

6.6.   Всі вказівки та рекомендації МКК,  занесені в маршрутну книжку,  є обов'язковими для виконання.

Керівник групи та адміністрація, яка проводить похід, не мають права без відома МКК вносити зміни в маршрутні документи.

6.7.  Особи, які порушили вимоги цих Правил, несуть відповідальність, вста­новлену діючим законодавством і пунктом 4.2 даних Правил, Крім того, за пору­шення Правил туристсько-спортивні союзи, федерації туризму за поданням ор­ганізації, що проводить похід, можуть застосувати до порушників такі заходи, як:

незарахування участі (керівництва) в поході;

часткова або повна дискваліфікація - позбавлення спортивних розрядів і звань;

заборона участі, керівництва в походах відповідної категорії складності на відповідний термін;

заборона керівництва походами з учнями;

- скасування заліку всіх або певної кількості раніше здійснених походів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Нормативи туристичних походів

 

Вид туризму та характеристика походів

Категорії складності

Ступені складності

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

1

2

3

Тривалість походів у днях (не менш) (*)

6

8

10

18

16

3-4

4-6

6-8

Протяжність походів у кілометрах (не менше):

 

 

 

 

 

 

 

 

пішохідних

130

160

190

220

250

30

50

75

лижних

130

160

200

250

300

30

50

75

гірських (**)

100

120

140

150

160

25

50

60

водних (на гребних суднах і плотах)

150

160

170

180

190

25

40

60

велосипедних

250

400

600

800

1100

50

80

120

на мотоциклах

1000

1500

2000

2500

3000

-

-

-

на автомобілях

1500

2000

2500

3000

3500

-

-

-

спелеотуризм (кількість печер)

5

4

1-2

1-2

1

3-4

3-2

1

 

* Додаткові умови викладені в п. 1.3.

       ** Для ступеневих походів - пішохідні в горах.

Додаток 2

Вимоги до досвіду і віку учасників, керівників, заступників керівників некатегорійних походів, експедицій, екскурсій та кількісного складу туристської групи

Вид заходу

Досвід керівника,

заступника керівника

Кількісний склад  групи

Мінімальний

вік, років

учасник

керівник, заступник

учасник

керівник, заступник

Некатегорійні походи:

 

 

 

 

 

1 -денний похід

Участь в походах

6-30

1+2

7

18

2—3 -денний

Участь у 3- денному поході

6-15

1+1

8

18

багатоденний

Керівництво 3- денним походом

6-15

1+1

10

18

Експедиція без активного способу

Керівництво екскурсіями або н/к походами

6-25

1+1

10

18

Екскурсії

Участь в екскурсії

10-30

1+2

6

18

 

Навчальна екологічна стежка

Мета і завдання екологічної стежки

Екологічна стежка створюється для про­ведення навчальної і пропагандистської ро­боти з питань охорони природи, створення умов для виховання екологічно грамотної поведінки людини в навколишньому середовищі. Це своєрідна лабораторія в природних умовах.

Навчальна екологічна стежка розрахо­вана на такі категорії відвідувачів: педагогів і вихователів, студентів університетів і педінститутів, дітей старших груп дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл, технікумів, а також на відпочиваючих громадян.

Вибір маршруту та його довжина

Добираючи маршрут екологічної стежки, доцільно враховувати такі умови:

{C}1)                          доступність маршруту для відвіду­вачів (відстань від населеного пунк­ту, зручність транспортного зв'язку);

{C}2)                          естетичну виразність оточуючого ландшафту.

Визначаючи загальну довжину екологіч­ної стежки, необхідно враховувати, що се­редня тривалість однієї екскурсії для стар­шокласників і дорослих має становити 2- 2.5 години. Цьому буде відповідати облад­наний маршрут, протяжність якого - близь­ко двох кілометрів. Проте в кожному випад­ку тривалість екскурсії буде залежати від складу групи. Так, найбільш тривала екс­курсія (до трьох годин] розраховується на педагогів, вихователів, студентів. Для дітей молодшого віку проводяться екскурсії три­валістю 40-50 хв. З дітьми можна прохо­дити по всьому маршруту, але у вивчення включати не всі екскурсійні об'єкти. Для старшокласників екскурсія проводиться в повному обсязі і з використанням усіх ек­скурсійних об'єктів.

Екскурсійні об'єкти

Важливою особливістю екологічної стеж­ки є її інформативність. Умовно її можна по­ділити на пізнавальну, навчальну і вступну. Вона повинна впливати на емоції, інтелект і волю відвідувача. Кожному виду інформації відповідають свої об'єкти на маршруті стежки. Так, об'єкти природи використову­ються екскурсоводами для повідомлення переважно пізнавальної інформації. Це ви­ди рослин, тварин, форми рельєфу, грунти, гірські породи та інші елементи живої та не­живої природи. Важливе значення у підви­щенні екологічної освіти відвідувачів стежки має їхнє знайомство із законами живої при­роди, життя в навколишньому середовищі. Суть дії цих законів найкращим чином роз­кривається на фоні ознайомлення з різно­манітними видами рослин, грибів, тварин. При цьому необхідно враховувати екологіч­ну виразність виду. Вона полягає в тому, що обраний вид або процес, який спостеріга­ється, дає змогу екскурсоводу наочно по­казати роль виду у створені чи підтримці екологічно рівноважного стану середови­ща. Під час маршруту необхідно прагнути того, щоб екскурсія охопила не лише уні­кальні, а й типові об'єкти місцевої природи (різноманітні типи рослинних угруповань, водойм, характерні форми рельєфу тощо). Специфічний екскурсійний об'єкти на стеж­ці - пам'ятка природи. Він поєднує в собі природну та історичну цінність. Наприклад, вікові дерева є свідками історичних подій або сучасниками видатних людей нашого минулого. В ході маршруту екскурсовод ви­користовує всі видимі зі стежки елементи антропогенного ландшафту. Це можуть бу­ти різноманітні транспортні артерії, архітек­турні споруди, сільськогосподарські угіддя, водні джерела, заповідні території, сама зо­на рекреації як один з видів природокорис­тування. Посилаючись на ці реальні прояви людської діяльності, екскурсовод розпові­дає про характер природокористування, робить наголос на проблемах охорони при­родного середовища, напрямах і засобах їх вирішення на різних рівнях: краєзнавчому, національному, світовому. Бажано включи­ти у таку інформацію відомості про участь місцевої молоді у вирішенні краєзнавчих проблем охорони природного середовища.

Носіями інформації на стежці є спеціаль­но встановлені інформаційні щити і знаки. Їх виготовляють з дошок (краще хвойних по­рід) товщиною 4-5 см. Тексти, малюнки і символи вирізують або випалюють, потім дошки покривають масляним лаком і вста­новлюють на декоративно оформлених стовпах, розташованих на відстані 100-150 м один від одного. Вони допомагають організувати рух відвідувачів по заданому маршруту і служать джерелом інформації при самостійному прямуванні стежкою. На стежці використовують такі типи інформа­ційних текстів і знаків: загальний покажчик і схему стежки, перелік правил поведінки і норм дій. характеристику місцевих видів природокористування, гасла і заклики, ві­домості про пам'ятки природи і культури, розташовані у зоні стежки, поетичні тексти, інформацію про справи молоді у вирішенні місцевих екологічних проблем тощо. Важ­ливо, щоб тексти для інформаційних щитів розробляли самі школярі.

Організація стежки

Насамперед створюється група по ор­ганізації учбових екологічних стежок. До групи бажано залучити вчителів, старшо­класників, студентів, працюючу молодь, батьків, шефів навчальних та наукових зак­ладів, представників місцевих відділень різ­них громадських організацій.

Важливим етапом у створенні екологічної стежки є прийняття офіційного документа, який надає юридичне право на її організа­цію. Такий документ видає організація ­землекористувач тієї території, на якій вирі­шено прокласти стежку. Так, якщо землею розпоряджається місцева Рада народних депутатів, то вона повинна прийняти відпо­відне рішення. Якщо маршрут буде прохо­дити по території лісопаркових господарств, колгоспів та інших відомчих організацій, то їх дирекція видає відповідний наказ. У цих документах треба вказувати: організацію, відповідальних за обладнання і підтримання стежки в належному стані, а також режим користування стежкою). В результаті ство­рюється єдиний документ - паспорт на екологічну стежку.

ПАСПОРТ НА ЕКОЛОГІЧНУ СТЕЖКУ

Розташування________________________________________________________

Проїзд______________________________________________________________

(чим їхати або як пройти)

Землекористувач_____________________________________________________

Наявність постанов органів влади про створення екологічної стежки_________

________________________________________________________________________

номер рішення місцевих органів влади,  дата)

Значення екологічної стежки ___________________________________________

____________________________________________________________________

Короткий опис маршруту______________________________________________

________________________________________________________________________

Історичні відомості про навколишнє середовище __________________________

________________________________________________________________________

Опис екскурсійних об'єктів на маршруті_________________________________

________________________________________________________________________

(опис змісту всіх щитів, покажчиків, гасел на всіх точках)

Стан екологічної стежки ______________________________________________

____________________________________________________________________________________

(хороший, задовільний)

Режим користування _________________________________________________

________________________________________________________________________

(не дозволяється, забороняється)

________________________________________________________________________

(наприкпад, забороняється їздити велосипедом

________________________________________________________________________

і мотозасобами, дозволяється ходити пішки, тихо)

Необхідні заходи_____________________________________________________

________________________________________________________________________

(що планується зробити на стежці)

________________________________________________________________________

Охорону маршруту здійснює___________________________________________

 Організації — шефи___________________________________________________

Маршрут розроблений________________________________________________

________________________________________________________________________

(хто брав  участь: прізвища, посада)

Додаток: картосхема маршруту, опис ек­скурсійних об'єктів

Консультанти________________________________________________________

науковий керівник____________________________________________________

 

Обладнання екологічної стежки

Воно починається з прокладання на міс­цевості маршруту стежки і складання вели­комасштабної картосхеми. Доцільно про­вести обстеження місцевості вздовж маршруту в радіусі 50 м. щоб виявити і кар-тувати цікаві екскурсійні об'єкти або зроби­ти нотатки для їх наступного створення. Піс­ля виготовлення картосхеми на один з ек­земплярів наноситься позначення всіх об'єктів екскурсій, що є на місцевості. На першому екземплярі позначаються такі об'єкти, які планується створити в ході об­ладнання стежки. Попередньо ініціативна група спільно з консультантами обстежує маршрут та виявляє місця встановлення щитів, відповідних знаків і покажчиків, об­ладнання оглядових точок тощо. Доцільно, щоб упродовж маршруту учні виконували різноманітні корисні справи природоохо­ронного характеру. Для цього можна поре­комендувати створити мікрозаповідники для птахів, Цілий ряд об'єктів школярів мо­жуть створити своїми руками, вписавши їх у ландшафт, що оточує стежку.

Одним із завдань екологічного виховання є формування дбайливого ставлення до природи, збереження лікарських, рідкісних і зникаючих нидів рослин. На стежці школярі можуть закласти в зоні маршруту серію бо­танічних ділянок. На них, з урахуванням екологічних вимог, можна висадити лі­карські рослини, рідкісні або зникаючі види флори, характерні для даної місцевості.

Для навчання відвідувачів правил віднов­лення ґрунтового родючого шару на марш­руті стежки доцільно мати місце для вогни­ща з дерном, який знімається, зразки від­новлення грунту на старих вогнищах. Особ­ливий емоційних вплив справляє на відвіду­вачів порівняльний показ вогнищ різного віку. На них видно, як багато років потрібно для того, щоб на спаленій землі знову поча­ли рости дерева,

 

Підготовка екскурсоводів

З різними категоріями відвідувачів пра­цюють екскурсоводи різного рівня підго­товки: з педагогами, вихователями, студен­тами екскурсію проводять досвідчені вчи-телі-методисти; з учнями різного віку вчителі, студенти, старшокласники; з інши­ми групами пізнавальні екскурсії проводять учні середніх і старших класів.

Для різної категорії екскурсоводів має бу­ти підготовлений проект екскурсії,

 

Ігри в npupoді

Ігри безпосередньо пов'язані з екскурсі­ями та відвідуванням екологічних стежок і можуть бути складовою частиною цих за­ходів. Вони повинні розвивати любов до жи­вого (рослин, тварин, птахів), сприяти їх роз­пізнаванню і запам'ятовуванню. Ігри можуть бути побудовані у вигляді поперемінного вгадування рослин по листках та запаху; тварин по слідах, норах; птахів по гніз­дах. Можна, поділившись на групи, попе-ремінно називати об'єкти природи, що оточують екскурсантів. Гра може бути побудо­вана у формі відповідей на запитання «Що тут росте і хто тут мешкає?», а також у формі вікторини. До неї входять запитання про значення рослин, тварин, птахів, їх користь у цілому та про окремі види, пояснення по­ходження їх назв, назв міст, що мають рос­линне або тваринне походження тощо. Та­кий ефективний спосіб природоохоронної освіти, як гра, зараз, на жаль, застосову­ється ще недостатньо.

 

Екологічні казки

Екологічні казки являють собою новий, але водночас уже досить популярний спосіб природоохоронної пропаганди, розрахова­ний на специфічну аудиторію дошкільни­ків і молодших школярів. Ідея створення ка­зок не нова. Але поки що недооцінюється застосування цього літературного жанру в природоохоронній пропаганді та екологіч­ному вихованні, хоча саме в екологічних казках можна найбільш повно використати засоби емоційного впливу на психологію дитини. Через такі казки можна прищепити дітям не лише любов до природи, а й усві­домлення необхідності її охорони, популяри­зувати наукові знання про навколишнє се­редовище. При створенні екологічних казок необхідно, насамперед, враховувати специ­фіку дитячого віку. В цих казках рослини, дерева, гори, тварини розмовляють, здійс­нюють погані і хороші вчинки, які виклика­ють у маленьких слухачів співчуття, гнів, ніжність. Екологічні казки мають бути ін­формаційно насиченими. Але не слід пере­насичувати їх. Інколи досить одного-двох речень для повідомлення цікавого факту. Казки мають бути зрозумілі дітям, а їх вик­лад—виразним. При цьому можуть бути ви­користай і звичайні казкові прийоми і відомі казкові персонажі. Але червоною ниткою повинна проходити тема охорони природи. Казки вчать дітей не бути байдужими, роз­вивають внутрішній світ, виховують гуман­ність, формують екологічну поведінку,

  Організація екологічних суботників

Сучасна практика природоохоронної ро­боти створила цікаву форму пропаганди екологічні суботники, важливе значення яких полягає не лише у виконанні конкрет­ної роботи, а й у пробудженні у школярів ін­тересу до природи і бажання брати участь в її охороні.

При організації екологічних суботників важливо дотримуватись таких правил: доб­ровільності, самодіяльності, створення святкового настрою, надання суботнику ха­рактеру народного свята (використання традицій, обрядів, звичаїв). Екологічний су­боти и к не повинен проводитися стихійно, він вимагає чіткої організації. Велике зна­чення має вибір місця і фронту робіт. Бажа­но, щоб робота, яку передбачається вико­нати, не потребувала спеціалістів високої кваліфікації.

Другий важливий елемент підготовки екосуботника його реклама. Це інфор­мація у шкільній радіогазеті, місцевій пресі. листівках-блискавках, оригінально оформ­лених об'явах. Безпосередньо перед екосу-ботником необхідно ще раз перевірити фронт робіт, інструменти.

Відкрити суботник можна веселою мані­фестацією. Обов'язково слід передбачити музичне оформлення цього своєрідного свята праці на благо природи. Після закін­чення робіт доцільно нагородити всіх його учасників. Це можуть бути буклети на тему охорони природи, значки, морозиво чи цу­керки.

У деяких випадках екосуботник може пе­рерости у свято. Цьому сприятиме відкрит­тя виставок дитячих малюнків, фотографій, поробок із природного матеріалу, організа­ція ігор для дітей, ярмарку, карнавалу.

Підсумки екосуботника мають бути обо­в'язково відображені у засобах масової ін­формації, стінній газеті, фоторепортажах.

  Організація екологічний спостережень у таборі

Щоб привернути увагу дітей до спосте­режень у природі, відведіть у таборі місце для календаря природи (наприклад, спеці­альний стіл). Матеріал доцільно весь час міняти. Основні об'єкти - квітучі і плодо­носні в даний період рослини, подані у виг­ляді букетиків або окремих екземплярів. Фенологічні спостереження, які не можуть бути відображені у фіксованому вигляді, відмічаються у фенокалендарі чи фенощо-деннику. Можна відображати сезонні яви­ща у вигляді фенологічного «дерева», а фенологічні спостереження (в нашому ви­падку літні) фіксувати у вигляді записів і розміщувати в хронологічному порядку по боках вертикального стрижня, який являє собою ніби стовбур дерева з боковими гіл­ками. На «стовбурі» пишуть числа місяця через день: 5, 7. 9 і тд

Всі малюнки фенооб'єктів, особливо та­ких, як квіти, бажано розфарбовувати від­повідно до їх природного забарвлення. Од­нак слід уникати захоплення декоративною роботою, оскільки центрам уваги дітей по­винен бути зміст таблиці, дослідницька ро­бота в умовах природи.

Часто біля фенологічного «дерева» йдуть дискусії про час настання того чи іншого явища природи. Оголена до певного часу верхня частина «дерева» буде весь час вказувати на кінцеву мету роботи і тим са­мим стимулювати учнів до продовження фенологічних спостережень. На фенологіч­ному «дереві» повинен бути показаний весь хід літа - від масового цвітіння бузку і по­чатку цвітіння конюшини до пожовтіння листя берези (передосінній період).

Наприкінці сезону проаналізуйте з дітьми минуле літо і підведіть підсумки зробленої роботи. Покажіть їм, в якому тісному взає­мозв'язку знаходяться жива природа і нав­колишнє середовище. Покажіть (у цифрах) загальну тривалість літа і з'ясуйте, рано, пізно чи нормально настало літо в цьому році. Для цього візьміть дані, які відповіда­ють місцевості чи району, де знаходиться табір (календар природи району).

Порівнюючи послідовність настання різ­них сезонних явищ у даній місцевості з пос­лідовністю їх настання в інших місцевостях, можна встановити, що послідовність у ціло­му залишається однією й тією самою. Отже, сезонні явища розвиваються в постійній закономірній послідовності.

У результаті проведеного аналізу перед дітьми має пройти вся картина літа як про­яв єдиного, цілісного процесу, зміни значної кількості цікавих явищ, тісно пов'язаних і взаємозумовлених одне з одним.

Подобається