Освітній портал Дніпропетровщини

 

Свято рідної мови в Новопетриківській школі.

Сьогодні 21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Це свято української мови. Це свято української мови – одне із найцінніших надбань, які створили й залишили нам наші попередники. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може пишатися наш народ.

Починаймо наше свято!                         

Людей зібралося багато,

Щоб веселитись і співати 

І рідну мову прославляти!                          

У народі кажуть: слово до слова - зложиться мова. Мова - це багатюща людська криниця, у яку народ складає багатий досвід свого життя, свої мрії, сподівання.Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.                                Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ніжністю і простотою. У них материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, щира віра в магічну силу слова.

 Із малечку в словах рідної мови людина відкриває для себе великий і чарівний світ життя. Мова — це безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями. У ній відбито його характер, історію, звичай, побут. Як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до свого народу, до рідної мови. Людина може покинути Батьківщину і не чути більше рідної мови, але у підсвідомості залишаться колискові, які виспівувала мати, перші враження, добуті тільки цією, єдиною і неповторною, мовою. Мовою, якою говорили діди й прадіди, з любов'ю до якої дитина з'являється на світ.

Українська мова багата не тільки в піснях, а й у побуті. Хто з вас не був в українській хаті? Кругом вишивки, скатертини, серветки і рушники. Від сивої давнини і до наших днів, в радості й горі рушник - невід’ємна частинка нашого побуту. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей. Ще й тепер у деяких селах жінки тчуть і вишивають рушники. Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати дарує рушник, як оберіг від лиха.

 Ми дуже славим весь наш край ,

І любим Україну:

Її лани,зелений гай,

В саду ясну калину.                                                  

Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов‘язує людину з народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Рідна мова моя, поетична, пісенна,

Пелюсткова і ніжна,як спів солов'я,

Як народу душа:щира,добра,натхненна,

Ти найкраща у світі,бо рідна моя.            

Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата.                                                                        Не посмій забути 

Маминої мови.

Нею квітне поле,

І гудуть діброви.

Можеш призабути

Запах рути-м'яти,

Але рідну мову

Мусиш пам'ятати.

Можеш не впізнати

Голосу діброви,

Та не смій зректися

Маминої мови.

Бо як відречешся,

Кине тебе пісня ,

Будеш ти без неї

Наче вишня пізня.

 

Любіть свою мову й ніколи

Її не забудьте в житті.

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

 

 

 

 

Подобається