Освітній портал Дніпропетровщини

 

Цікаві факти про дітей.

Чому дитина ставить так багато запитань? 

Запитання виникають у дитячій голові майже миттєво. Батьки ледь устигають «переварити» інформацію й щось відповісти невгамовному малюкові, як відразу чують інше, не менш хитромудре запитання. Вік «чомучки» у кожного малюка свій, але всі мами й тата практично однаково реагують на дитячі провокації. Вони розгублені й навіть можуть бути роздратовані. Деякі батьки всерйоз думають, що малюк намагається їх розлютити, ставлячи такі запитання, що заганяють їх у глухий кут. Насправді, непросто дитячою мовою пояснити, чому буває блискавка, чому кров червоного кольору, а в темній кімнаті не видно чорної кішки. Але навіть якщо дитина ставить запитання, але неуважно слухає відповідь, то це не означає, що їй не цікаво.  Дитина поступово пізнає навколишній світ, намагаючись узгодити свої уявлення з новими враженнями й знаннями. Цей вік можна назвати «епохою великих відкриттів». І якщо дорослий лінується відповісти на дитяче запитання, відмахується від малюка як від настирливої мухи, існує небезпека втратити дитячу допитливість, що є двигуном розвитку.

 

Чому діти ябедничають?

У кожній групі дитячого садка або в кожному класі неодмінно знайдеться така дитина, яка розповідає дорослим про погану поведінку своїх же друзів. На що розраховують такі діти? По-перше, більшість ябед — це діти із заниженою самооцінкою, які будь що прагнуть привернути увагу і почути похвалу. І якщо дорослий поводиться неправильно, заохочує таку поведінку, то прагнення передати негативну інформацію вчителеві, вихователеві або батькові в дитини обов'язково закріпиться. Ябедничають і діти, яким дуже хотілося б стати лідерами, однак вони не розуміють, як це зробити. Головні ліки для ябеди, що дадуть змогу навчити дитину іншої поведінки, — це не заохочувати, а спокійно говорити: «Не слід розповідати мені про чужі погані вчинки. Я побачу все сам (сама). Недобре ябедничати, нехай уже краще діти самі розкажуть мені про те, що накоїли». Водночас потрібно обов'язково замислитися про те, як підвищити самооцінку дитини. Похвала, батьківська любов і увага допоможуть вам «вилікувати» чадо, і малюк припинить ябедничати.

 

 

Чим корисна полуниця?

Виявляється, корисними є не лише ягоди, але навіть її запах. Приблизно п'ятдесят ароматних речовин містяться в запасі полуниці. Цей аромат здатний поліпшувати настрій і дає змогу впоратися з депресією.

Що ж стосується самої ягоди, то її іноді називають «аптечкою на щодня». Вона зміцнює імунітет, а за змістом вітаміну С поступається лише чорній смородині. Якщо дитина страждає на анемію, то полуниця допоможе з нею впоратися. Запашна ягода сприяє кровотворенню, показана проти захворювань нирок і печінки. Завдяки своїм антимікробним властивостям полуницю застосовують для лікування захворювань носа й горла. Пам'ятайте: у деяких дітей полуниця може спричинити алергійні реакції.

 

Чи корисні дітям перепелині яйця?

Жодний із продуктів не можна назвати панацеєю від усіх хвороб і глобальним засобом профілактики. І проте, існує така їжа, що може бути рекомендована практично всім дітям. Перепелині яйця саме і є таким продуктом. Насамперед, учені виявили їх важливу властивість — можливість впливати на зміцнення імунітету. Статистика свідчить, що вживання перепелиних яєць дає змогу знизити ризик захворювання ГРВ у дітей, які дуже часто хворіють, приблизно в п'ять разів. Медики називають яйця перепелиць «ампулами здоров'я». Розлади центральної нервової системи, зниження рівня гемоглобіну в крові, гіпертонія, астма, цукровий діабет — це не повний список діагнозів, за яких перепелині яйця добре включати в раціон. Цей продукт стимулює зростання і позитивно впливає на інтелектуальний розвиток дітей.

     

Перепелині яйця містять 27 мікроелементів, заліза й калію в них майже в п'ять разів більше, ніж у курячих яйцях. Шкаралупа перепелиних яєць за своїм складом наближається до складу кісток людину. А ще перепели, на відміну від курей, не хворіють на сальмонельоз.

 

Чи правда, що вівсянка корисна?

Так. Звісно, легенда про те, що всі англійці їдять у великих кількостях кашу на сніданок, — насправді перебільшення. Сучасні жителі Великої Британії охочіше снідають йогуртами або їдять мюслі з молоком. Але раніше така традиція існувала не лише в Англії, але й на Русі. Прадавні слов'яни вживали в їжу вівсяні киселі, що використовували як цілющий засіб для підвищення життєвих сил організму.

Овес містить джерело корисних речовин: різноманітні білки, марганець, селен і магній, калій і кальцій, залізо й безліч вітамінів. А ще у вівсяній крупі — рекордна кількість цинку й хрому. Уживання в їжу вівсяної каші нормалізує рівень цукру й холестерину в крові, виводить з організму надлишки рідини. Овес зміцнює нервову систему, допомагає позбутися депресій і нервових розладів, а також очищає організм від шлаків. Тому вівсяна каша повинна бути неодмінною складовою дитячого дієтичного харчування.

 

Чому дітям корисно їсти сир?

Мабуть сир – один із найдавніших кисломолочних продуктів людства. Наші пращури квасили свіже молоко кисломолочними бактеріями й відокремлювали сироватку від твердої частини. У такий спосіб із молока вилучали найкорисніші поживні речовини. Сир прийнято обов’язково включати в раціон дітей, вагітних жінок. хворих людей. Хімічний склад сиру досить різноманітний. Незамінні для людського організму амінокислоти, молочний цукор (або лактоза), залізо, кальцій, фосфор, ферменти, вітаміни, вуглекислота – це не повний перелік корисних складових цього унікального продукту. Сир містить дванадцять вітамінів. За вмістом білка і ступенем його засвоєння  сир перевершує решту молочних продуктів. Якщо говорити про енергетичну цінність сиру, то вона коливається залежно від жирності – від 90 до 230 ккал у 100 грамах. Сир необхідний елемент у дитячому раціоні, тому що легко засвоюється, подобається дітям своїми смаковими властивостями, а також сприяє нормальному росту кісток і зубів, зміцненню волосся та нігтів.

    

     

Чому шкідливо примушувати дитину їсти?

Учені довели: якщо годувати дитину силоміць, це може спричиниш серйозні проблеми з органами травлення й щитовидною залозою. Діти, яких постійно примушували їсти, не випускали з-за столу, підвищували голос і загрожували покараннями, виростали агресивнішими, упертішими й плаксивішими, ніж їх однолітки, які їли те, що їм хочеться, і в тих кількостях, які самі вважали за потрібне.

Психологи вважають, що дитина, яку постійно примушували їсти, тобто робити так, як прагнуть дорослі, зростає несамостійною, вона не в змозі оцінити свої бажання, адже в житті за неї завжди все вирішують батьки.

 

Чи примушувати дитину їсти?

«Так, а як же!» — упевнено скажуть одні батьки. «Ні, що ви!» — не менш упевнено заперечать інші. Підходи до дитячого харчування, точніше ставлення до самого процесу приймання їжі, у різних родинах дуже різняться. Одні мами й тата буквально «стоять на вухах», розважаючи свою дитину, щоб упхнути хоча б ложечку, інші дотримуються принципу «зголодніє, сам попросить». Розповідати про те, як же правильно поводитися, буде неправильно, адже діти відрізняються своїм апетитом і саме отут слід шукати причину проблеми. На жаль, більшість батьків не розуміють, що якщо дитину змушувати їсти, вимагати від неї «з'їсти все до крихти», то нічого доброго із цього не вийде. Адже найчастіше малята погано їдять не з вередливості або бажання зробити наперекір мамі й татові. Просто дитячий організм не сприймає ту їжу, яку пропонують, або її кількість занадто велика. Тому доцільно дотримувати деяких правил у годуванні дітей:

  • Будь-яка їжа повинна виглядати привабливо й апетитно.
  • Намагайтеся годувати дитину різноманітно, але враховуйте її харчові уподобання. Адже дитячий організм здатен сам вибирати те, що йому потрібно.
  • Подавайте позитивний приклад. Якщо дитину годувати окремо від усієї родини, то як же вона побачить, що їжа — це задоволення й що тато або мама добре їдять?
  • Не розважайте дитину під час їжі, але пропонуйте змагання «Хто швидше й акуратніше поїсть».
  • Не затягуйте час обіду. На їжу виділяйте максимум двадцять хвилин.
  • Не сваріть дитину, якщо в неї відсутній апетит або вона не доїла.

 

З тарілки якого кольору краще ґодувати дитину, щоб вона добре їла?

Посуд теплих, яскравих кольорів посилює апетит. Пропонуйте дитині їжу на тарілках жовтого, червоного, жовтогарячого кольорів, і апетит обов'язково поліпшиться. А ось посуд синього й зеленого кольорів може знизити апетит.

 

Як швидко й без капризів вивчити з дитиною вірш?

Мабуть, усі мами й татусі стискаються із цією проблемою: ранок, дитина плаче, адже не в змозі запам`ятати віршик. Що ж, скористаймося старим, можна навіть сказати, давнім способом завчання. Ним успішно користувалися ще давні індуси для передавання своїх знань. Суть способу в тому, щоб починати з малого, повторювати й поступово додавати нову інформацію. Як це робити з дитячим віршем? Почніть разом із дитиною повторювати його за тиждень до потрібного терміну. Для початку скажіть, що читатимете вірш. Завдання «вивчити за будь – якої умови» не ставитимемо. Прочитайте вірш виразно. Запитайте в малюка, чи все йому зрозуміло. Розберіть незрозумілі слова й поясніть їх. Розгляньте ілюстрації, якщо вони є. Можете попросити дитину самостійно намалювати картинку до вірша.

Тепер беремося власне до завчання. Прочитайте перший рядок і попросіть дитину повторити його. Щойно їй вдасться це без запинки, розпочинайте вивчення другого рядка. Тепер з`єднайте перший і другий рядки. Повторювати два рядки разом теж потрібно до безпроблемного відтворення. Уся хитрість полягає в тому, що робитимете це ви не відразу, а щодня потроху. тому процес завчання не видаватиметься дитині занадто нудним. Не забувайте хвалити дитину, адже навіть якщо їй не все вдається, ваша похвала допоможе подолати труднощі.     

 

Як навчити дитину зав’язувати шнурки?

Погодьтеся, питання серйозне. Особливо якщо вже зроблено кілька спроб, але безрезультатно. Можна, звісно, утішатися думкою, що все саме собою вийде, але дещо згодом. Можна радіти винаходу липучок і гачків. Але все-таки рано або пізно доведеться визнати, що навичка зав'язувати шнурки не такий уже пошук, і дитина може опинитися в незручній ситуації через своє невміння.

Отже, не важливо, чи мав ваш малюк невдалий досвід, чи він робить першу спробу шнурування черевиків.  Ось кілька простих порад і правил, що обов'язково допоможуть вам навчити дитину зав'язувати шнурки.

  • Не вчіть дитину зав'язувати шнурки наспіх. Ваше роздратування тільки зашкодить справі.
  • Коли ви показуєте дитині, як правильно шнурувати шнурки, станьте в нього за спиною або посадіть дитину на руки до себе спиною.
  • Доберіть такі черевики або кросівки, щоб шнурки легко просмикувалися в отвори.
  • Дитині буде простіше, якщо ви виберете досить товсті шнурки, які легко тримати в руках.
  • Хваліть малюка, навіть якщо в нього вийшло просмикнути шнурок лише в одну дірочку.
  • Можете тренуватися на іграх-шнурівках або татусевих черевиках — так дитині буде веселіше.
  • Розвивайте дрібну моторику дитини за допомогою ігор і вправ пальчикової гімнастики. Малювання, аплікація, ліплення, конструювання, бісероплетіння є чудовими тренажерами для пальчиків малюка. 

 

Як навчити дитину складати іграшки на місце?

У кожному будинку, де є діти, виникає ось така проблема: іграшок багато, дитина грається, а після гри дорослим диводить збирати іграшки за своїм малюком. Досить часто батьки привчають дітей складати іграшки на місце досить суворо. Малюка змушують складати машинки й паровозики. а у відповідь отримують протест. Як же навчити дитину прибирати за собою?

  • Насамперед подбайте про те, щоб дитині було зручно збирати. Іграшки слід зберігати або в контейнерах, або на полицях. Малюк повинен мати можливість скласти іграшки в певне місце. У дитячій кімнаті не повинно бути забагато іграшок, інакше малюкові буде складно їх збирати.
  • Навчіть дитину правильно прибирати іграшки. Домовтеся, де зберігатимуться машинки, конструктор і т.ін. Малюкові знадобиться певний час, щоб запам'ятати й освоїтися, тому спочатку прибирайте разом.
  • Не прибирайте замість дитини. Діти дуже швидко звикають до того. що "мама все прибере". Дитина повинна чітко знати, що прибирання іграшок - її обов'язок.
  • Якщо малюк категорично відмовляється прибирати, перетворіть прибирання на гру. Можете змагатися, хто швидше наповнить свою коробку, або ж призначте символічний приз за те, що дитина встигне зібрати всі іграшки за певний проміжок часу.
  • Головне - не забувайте хвалити малюка, навіть якщо, на вашу думку, прибирання виконано недостатньо якісно. 

 

Як зробити розчин для мильних бульок?

Існує чимало рецептів, як зробити розчин для мильних бульок у домашніх умовах. Наше завдання — дібрати такий склад, щоб бульбашки були досить великими (діаметром не менше ніж 10 см) і міцними, тобто не лопалися відразу після видування. Найпростіший рецепт: 2 частини подрібненого господарчого мила (бульки з туалетного мила занадто тендітні), 4 частини гліцерину (його можна придбати в аптеці), 1 частина цукрового сиропу й 8 частин води. Ретельно перемішайте розчин і видувайте бульки із задоволенням.

 

Як виготовити льодяники на паличці?

Зізнайтеся чесно, хто з дорослих не куштував у дитинстві льодяники на паличці? Навряд чи знайдеться багато таких мам і татусів. Півники і зайчики, зірочки й рибки на тонкій деревинці, обгорнені в прозорий і хрусткий целофан, були мрією більшості хлопчиків і дівчаток. Сьогодні в продажу є широкий асортимент цукерок, але іноді все-таки хочеться порадувати дитину саме домашніми солодощами.

 

Отже, вам знадобиться:

  • 4 ст. л. цукру;
  • 1 ст. л. води;
  • трохи оцту або одна крупинка лимонної кислоти. 

     

Цукор потрібно варити з водою на повільному вогні до стану прозорості. Попередньо приготуйте форми для льодяників, змазавши їх маслом, щоб цукерки не прилипли. Вкладіть палички й залийте масу у форми. Карамель застигає дуже швидко.

 

Чому конструктор Lego так називається?

Назва Lego походить від датських слів «leg godt», що перекладається  як «захоплива гра». Цікавий факт, який можна  розповісти дитині: якщо узяти 40 мільярдів цеглинок (не просто багато, а так багато, що навіть і уявити собі складно) конструктора «Лего», то можна побудувати вежу, що дістанеться Місяця.   

 

 

Коли дитина починає розрізняти кольори?

Дитина, народившись, уміє розрізняти кольори. Найпершим малюк починає бачити жовтий колір, до якого потім приєднуються червоний і жовтогарячий. Потім розвивається сприйняття синього й зеленого кольорів, і, нарешті, приблизно у піврічному віці малюк починає сприймати фіолетовий колір. Зверніть увагу на кольори, що переважають у фарбуванні брязкалець і перших іграшок малюка. Саме жовтому, червоному й жовтогарячому кольорам віддають перевагу виробники дитячих іграшок, отримавши від психологів цю важливу інформацію.

   

Людське око здатне сприймати до десяти мільйонів різних колірних відтінків.

 

Телевізор і домашні завдання

 Дослідження вчених довели: дітям не можна займатися декількома справами водночас, наприклад готувати домашнє завдання і переглядати телепрограми. Навіть якщо телевізор просто працює в приміщенні у фоновому режимі, діти все одно дуже відволікаються. Під час експерименту за 27 хвилин діти 127 разів поглядали на екран. Тобто приблизно один раз кожні 14 секунд вони відволікалися від виконання домашнього завдання. Опитування дітей і їхніх батьків довели: більше половини дітей готують домашнє завдання з увімкнутим телевізором.

 

Як захистити дитину від короткозорості?

Сьогодні дедалі менше людей можуть сказати, що бачать дуже добре. Проблеми із зором стосуються не тільки дорослих, але й дітей. Педіатри й офтальмологи наполягають на зменшенні навчальних навантажень, збалансованому харчуванні, багатому на вітаміни й мінерали. Американські вчені з університету Корнелла виявили, що ті діти, які більше часу проводять на вулиці, граючи в рухливі ігри, і менше за своїх однолітків сидять перед телевізором, мають вищі показники зору. Це пов'язано з тим, що на вулиці діти можуть бачити об'єкти не поблизу, а на різній відстані. Адже не даремно більшість вправ на тренування зору спрямовані на те, щоб переводити погляд із близького об'єкта на далекий.

 

    Що таке «Методика Зайцева»?

Популярна методика навчання дошкільників читання й письма сьогодні відома багатьом мамам і татусям. Займатися можна починати навіть із дворічного віку. Навчання відбувається у вигляді веселої гри, і діти починають читати й писати значно раніше за своїх однолітків. Головна ідея методики – уявлення складу як елементарної частки мовлення. Для навчання використовують кубики й настінні таблиці, а також аудіофайли. Особливість методики також полягає в тому, щоб читати дитина навчилася через письмо.

 

 

Коли потрібно починати підготовку до школи?

По суті, підготовка дитини до школи починається відразу після народження. Батьки, самі того не знаючи, починають підготовку руки малюка до письма, учать його говорити, займаються розвитком великої моторики, яка теж дуже важлива для навчання в школі. Читання книг, співання колискових, прогулянки в парку або у дворі, малювання й аплікація, зарядка й сюжетні ігри — усі ці й багато інших занять удома й у дитячому садку теж є серйозною підготовкою до шкільного життя. Сказати, що підготовку потрібно починати в чотири або п'ять років, буде неправильно.

   

 Крім того, підготовка до школи — це зовсім не формування навичок письма, лічби або читання. Це розвиток пам'яті, уваги, мислення, мовлення, моторики, уяви тощо. Оскільки дитина ще мала, щоб сидіти за партою, такі «уроки» обов'язково повинні відбуватися у формі гри. А ще це потрібно для того, щоб не знеохотити дитину йти до школи.

 

 

Чому деякі діти бояться Діда Мороза?

Мабуть, у цьому немає нічого дивного. Це для дорослих Дід Мороз — просто переодягнений актор, який виконує свою роботу. Дитина сприймає цього незнайомця інакше. Вона бачить його лише раз на рік, і за рік забуває. Червоний ніс і щоки, довга густа борода, що прикриває половину обличчя, густі брови й гучний голос, яскраве вбрання можуть не порадувати, а налякати дитину. Якщо ви вирішили запросити Діда Мороза додому, майте на увазі, що малюк, який ледь навчився ходити, може негативно відреагувати на ваш сюрприз. Адже однорічні діти лякаються чужих людей, віддаючи перевагу спілкуванню з тими, хто постійно перебуває поруч, із близькими родичами. Якщо малюк уже відвідує дитячий садок і ви разом готуєтеся до новорічного ранку, то слід підготуватися до зустрічі з Дідом Морозом.

  • Почитайте казки, у яких Дід Мороз є добрим і веселим.
  • Намалюйте або розфарбуйте картинку, на якій зображено Діда Мороза.
  • Розкажіть малюкові про те, хто такий Дід Мороз, що він приносить дітям подарунки.        
  • Якщо ви бачите, що дитина все одно боїться Діда Мороза, не наполягайте, щоб не травмувати дитячу психіку.
  • Ваша присутність на ранку може допомогти дитині подолати страх. Сядьте ближче до неї, щоб вона могла тримати вас за руку або навіть сісти на ручки.

 

Що робити, якщо дитина боїться води?

Не всі діти люблять воду. Деякі з них плачуть і відмовляються купатися у ванні, морі, річці. Причини такого страху можуть бути різними — від дуже простих до серйозних, дуже глибоких. Насамперед, з'ясуємо, чого робити в таких випадках не потрібно. Не слід кричати на дитину, намагаючись змусити її все-таки зайти у воду. Не можна кидати малюка у воду, намагаючись різко «перемогти» страх. Ви можете досягнути зворотного ефекту, надовго закріпивши страх у дитини. Якщо малюк зовсім малий і боїться купатися в домашній ванні, то, імовірно, його лякає великий простір і відчуття, що навколо тіла нічого немає. Так поводяться неспокійні діти, які потребують м'якого сповивання, щоб вони відчували межі свого тіла. Допомагає й присутність мами у ванній кімнаті. Спокійний мамин голос, дотики її рук, звук серцебиття зменшують тривогу малюка, і поступово він припиняє тривожитися й плакати в момент занурення у воду. Діти старшого віку відчувають страх, що не можуть пояснити. Вихід — запропонувати дитині викупатися, запитавши в неї, чи хоче вона, щоб ви були поряд із нею, або ж їй буде спокійніше з надувними іграшками. Якщо малюк категорично відмовляється, не наполягайте. Іноді страх води, купання легко минає, коли дитина починає відвідувати басейн. Там вона має можливість бачити інших дітей, які легко входять у воду, плавають, бризкаються й навіть пірнають. Тоді вона легше зможе впоратися зі своїм страхом.

 

Чому діти бояться лікарів?

Якщо дати коротку відповідь, то тому, що лікарів боїмося ми, дорослі. І ще тому, що рано чи пізно наші діти отримують власний досвід спілкування з лікарями, що може бути негативним. Уколи й щеплення, огляди й інші маніпуляції можуть бути для дитини не стільки хворобливими, скільки незрозумілими через їх незвичайність і вторгнення в дитяче тіло. Позбутися страху можна поступово, використовуючи, наприклад, прийом казко-терапії (придумати казку про те, як дівчинка або хлопчик перестали боятися лікарів). І батькам не зашкодить трішки попрацювати над своїми власними страхами, щоб не заражати дітей своєю тривогою, а підтримувати й підбадьорювати маленьких пацієнтів.

 

  Про велосипед

Здавалося б, користь велосипеда для розвитку дитини є очевидною. Однак  не всі батьки підтримують це дитяче захоплення. Дорослих лякає травмонебезпечність, вони посилаються на вік дитини, яка ще не вміє орієнтуватися в просторі. Спробуймо захистити велосипед. Отже, чим корисний велоспорт?

     

Під час їзди на велосипеді тренується витривалість дитячого організму. Збільшується кількість вдихуваного повітря, активізується обмін речовин. Про це свідчить той факт, що малюк просить їсти після велосипедної прогулянки. Добре тренується вестибулярний апарат дитини, а також координація рухів. Зміцнюються м'язи ніг, м'язи всього тіла постійно задіяні. За даними лікарів, діти, які катаються на велосипеді, на 70% менше хворіють на простудні й інфекційні захворювання.     

 

 

Як зробити так, щоб дитина робила зарядку щоранку?

Психологи вважають. що навіть найупертіших малюків можна привчити виконувати фізичні вправи щоранку. Що роблять діти із задоволенням? Одноманітні дії або активні вправи у вигляді гри? Відповідь очевидна. Учені з Організації Nemours Foundations дійшли висновку, що під час виконання зарядки дитячу увагу потрібно підтримувати активною. Якщо ви запропонуєте малюкові шукати іграшки, користуючись підказками, зокрема йому буде необхідно вилізти на шведську стінку або, навпаки, нахилитися, щоб подивитися під диван, дитина охоче робитиме зарядку. Ще один секрет "зарядки без проблем" - участь інших членів родини. Адже разом усе робити значно веселіше. Секрет полягає ще й у тому, що для дитини характерною є наслідувальна поведінка, малюк легше виконує те, що роблять дорослі.

 

Як навчити дитину не плутати «праворуч» і «ліворуч»?

Знайома всім проблема: малюк уже вивчив усі літери і цифри, непогано пише, але на запитання «Де в тебе ліва рука?» розгублено мовчить або, навпаки, упевнено піднімає праву. У чому тут справа? Можливо, з дитиною., щось не так? Заспокойтеся, з нею все гаразд. Рано чи пізно ви позбудетеся цієї проблеми. Так невже з цим нічого не можна вдіяти? Звісно, можна пришвидшити процес. Пропонуємо кілька простих «домашніх» способів, що допоможуть дитині швидше запам'ятати, де «ліворуч», а де «праворуч».

     

Спосіб №1.

Зверніть увагу на те, що ви робите щодня. Найчастіше батьки чинять так: якщо малюк не орієнтується, де який бік, вони просять: «іди в той бік», «дай ось цей черевик», «ось там, біля тебе» і водночас показують рукою або кивком голови. Тепер ми зробимо інакше. «Поверни ліворуч», «іди прямо, а потім праворуч», «дай лівий черевик» — такі інструкції, супроводжувані діями, тренуватимуть малюка.

     

Спосіб №2.

Для малюка права і ліва рука дуже схожі. Насправді, пальчики на них однакові, рукавчики теж. А якщо позначити одну руку, наприклад ліву (виберіть за бажанням)? «Позначити» означає одягти на зап'ястя щось помітне — браслет, годинник, мотузочку або кольорову ниточку. І домовитися з дитиною про те, що «позначена» рука тепер називається лише лівою. Тепер ви іноді можете пропонувати малюкові сказати, де що розташоване, звіряючи з відомою рукою. Гарантуємо, що справа піде успішніше.

     

Спосіб № 3.

   

Так звані навчальні ігри можна придумувати й проводити вдома. Наприклад, беремо трохи ляльок і м'яких іграшок, саджаємо їх на диван. Просимо дитину посадити ведмедика праворуч він зайчика, ляльку — ліворуч від жирафа тощо. Або ось така гра: установлюємо дві різнокольорові коробки (тазики теж стануть у пригоді). Запасаємося кубиками або тенісними м'ячиками. Ведучий говорить: «Я говоритиму, куди потрібно закинути кубик, а ти слухай уважно і намагайся влучити в праву або ліву коробку». Потім можете помінятися з гравцем, нехай дитина теж виконує роль ведучого. Такі ігри відмінно тренують не лише просторове уявлення, але й увагу та мислення.

 

Як зрозуміти, що дитина обманює?

Уважні батьки обов'язково помітять нещирість у словах дитини, тому що це нескладно. Малюки ще не вміють робити «чесне» обличчя й зізнаватися у скоєному. Якщо дитина говорить неправду, вона не дивиться в очі співрозмовникові, використовує надто багато слів, може прикривати рот рукою. Однак якщо ви піймали власне маля на неправді, головне — не розпізнати брехню, а зрозуміти, чому саме дитина так чинить. Адже найчастіше саме ми, дорослі, змушуємо дитину бути нещирою. Занадто сувора манера виховання, безліч заборон, використання твердих методів покарання змушують малюка не говорити правду батькам і своїм вихователям. Тому, якщо ви помітили, що ваша дитина вас обманює, замисліться, що не так.

 

 

 

Чи впливає ім'я на характер дитини?

На думку Бориса Хигира, психолога, який понад тридцять років вивчає зв'язок імені з характером людини, впливає. Коли до людини звертаються, а відбувається це не один раз на день, а безліч, певна комбінація звуків посилає сигнал у головний мозок і викликає якусь поведінкову реакцію. І в кожного імені вона особлива. Однак психолог запевняє, що назвати однозначно «щасливі» або «нещасливі» імена він не може. А ось якщо простежити за особливостями людей з однаковими іменами, то можна помітити певні подібності. Про кожну дитину й дорослого потрібно робити висновок за комбінацією імені та по батькові. Що ж стосується складних за звучанням, незвичайних імен, то дослідження британських терапевтів довели: такі люди частіше страждають від психічних розладів і комплексів.

 

З якого віку можна давати дитині мобільний телефон?

Згідно з опитуваннями батьків, сьогодні мами й татусі вважають за потрібне, щоб з-поміж речей, необхідних першокласникові, був мобільний телефон. Тобто сучасні діти вже із шестирічного віку користуються мобільними телефонами. На думку батьків, це дає змогу контролювати дитину й убезпечує її.  Однак учені й лікарі вважають, що так рано залучати дітей до новинок технічного прогресу не слід. Оскільки мобільні телефони ввійшли в наш побут нещодавно, немає стовідсоткової гарантії їх нешкідливості. Медики попереджають, що електро-магнітні випромінювання можуть зашкодити мозку дитини більше, ніж мозку дорослої людини, якщо взяти до уваги розміри й щільність дитячого черепа. Крім того, на вулиці дитина з мобільником цікавить дрібних хуліганів, які відбирають телефони в малюків. Психологи відзначають збільшення кількості дитячих неврозів у дітей, яким постійно телефонують батьки, ставлячи «контрольні» запитання. Постійне відчуття «всевидючого ока», неможливість діяти самостійно не є корисними для розвитку дитини.

 

Чи потрібно купувати дівчаткам іграшкову зброю, якщо вони цього просять?

Так, якщо це не відбувається занадто часто і якщо в дівчинки, яка бажає отримати в подарунок таку «чоловічу» іграшку, не перевищує агресія і не проявляються чоловічі риси характеру. Чому так буває? Усупереч думці, що іграшкові пістолети й автомати – це символ дитячої агресії, найчастіше із задоволенням грають із дитячою зброєю ті діти, яким бракує власних сил для захисту від оточуючих. Саме з пістолетом або автоматом, нехай навіть пластиковим, дитина почувається в більшій безпеці, ніж без них. Якщо зі зброєю грає дівчинка, то, можливо, їй просто закортіло мати ту саму іграшку, як та, яку вона бачила в хлопчика. Або їй хочеться бути схожою на когось зі знайомих хлопчиків або чоловіків. Не потрібно вважати, що в цієї дівчинки порушена статева ідентифікація.

 

     Звідки в дітей з`являється надлишкова вага?

За статистикою у світі живе приблизно 20% дітей і підлітків, чия вага перевищує норму. Дослідження американських фахівців з Бостонської школи медицини довели, що в родинах, де дітей виховують занадто суворо й авторитарно, частіше зустрічаються діти із надмірною вагою. Авторитарна модель виховання, коли батьки занадто контролюють дитину, але водночас є емоційно холодними, змушує її шукати задоволення й радості життя в іншому місці. І найчастіше їжа виявляється таким замінником.     

  

Чи можна ставити дитину в куток?

Зважаючи на мету й на скільки часу. І ще — у який куток. Таке покарання використовують батьки, які прагнуть хоч у якийсь спосіб зупинити дитину, яка їх не слухається. «Постій і поміркуй!» — наказують вони малюкові й сподіваються, що цей метод буде ефективним. Так, це значно краще, ніж бити дитину або кричати на неї. Але це батьківський самообман — вважати, начебто такий спосіб буде й насправді ефективним. Адже сьогодні виховання ґрунтується зовсім на інших засадах, ніж це було раніше. І якщо наші батьки й ми ставилися до своїх мам і татусів як до дорослих, то сьогоднішні діти сприймають нас швидше як рівних. Тому не дивуйтеся, якщо дитина раптом вийшла з кутка, незважаючи на ваші накази і заборони. Чи можна нашкодити таким покаранням? Так. Якщо ви силоміць тривалий час утримуватимете дитину в кутку, якщо куток знаходиться в темній кімнаті або в місці, що викликає в дитини тривогу. Тому краще запропонуйте малюкові поміркувати про свій учинок десь деінде.

 

Чи водити дитину до музею?

Батьки, які не вбачають користі в таких походах; аргументують свою позицію тим, що дитина ще занадто мала й нічого не розуміє. Однак ті мами й тата, які, навпаки, брали із собою малят із самого раннього віку до музеїв і на екскурсії, зауважують, що це сприяло розвитку пізнавального інтересу в дітей. На далі ці малюки виявляли більше допитливості, ніж їх однолітки, які не долучалися до прекрасного в такому віці.

 

Навіщо в дитячій кімнаті потрібна шведська стінка?

Думки батьків щодо цього питання розділилися. «Шведська стінка в дитячій кімнаті не лише не потрібна, вона небезпечна!» — уважають одні. «Без шведської стінки — це не дитяча кімната» — упевнені інші.

     

Причому група батьків, які побоюються, що їх дитина впаде із цього простого тренажера, так само тривожно ставляться й до прогулянок із м'ячем, і занять спортом.

     

Але шведська стінка — винахід дуже корисний і до певної міри унікальний. Завдяки тому, що дитина лише полазить і повисить, її хребет зможе розвантажитися від постійного тиску, зміцниться м'язовий апарат, поліпшиться кровообіг і, як наслідок, відновиться нервова система. Помічено, що діти, у кімнаті яких обладнана шведська стінка, рідше страждають на дефекти постави, надлишкову вагу. Вони правильно дихають і мають міцний здоровий сон. Не потрібно примушувати дитину робити якісь нудні вправи. Вона сама із задоволенням опановуватиме нові поперечини. Стрибати, залазити й злазити, підтягуватися, перекидатися, перебирати руками — ось скільки всього можна робити завдяки шведській стінці.

     

А як же бути з безпекою? «Ой, упаде!», «Тільки під наглядом!» — говорять дорослі. Добре закріплений м'який матрац для страхування, що розташовується на підлозі під шведською стінкою, створить безпечні умови для використання поперечин. Маленьких дітей, дійсно, не слід залишати одних — вони можуть забратися високо й не втриматися поки ще не міцними руками. Але років із п'яти-шести ви цілком можете не переживати за дитину, адже в такому віці природно бути рухливим і активним, а м'язи малюка вже цілком зміцнили. 

 

 

Чому дитина не любить зачісуватися і носити шарфи й светри?

Така поведінка дітей найчастіше пов'язана з підвищеною чутливістю шкіри, спричинити яку можуть особливості нервової системи дитини. Помітити це можна ще в ранньому віці. Такі малята важко засинають, багато й голосно плачуть, часто збиваються з режиму дня, вередують. Дорослішаючи, вони можуть бути незадоволені, коли мама зачісує їх занадто твердим гребінцем, збирає волосся в занадто тугий пучок. Під час купання діти не люблять, коли їх тіло труть колючою мочалкою, просять не крохмалити постільну білизну. Вони віддають перевагу одягу з м'якої бавовни, адже дотик синтетики або вовни до шкіри іноді буває просто нестерпним.

     

Такі симптоми можуть загострюватися під час будь-якої хвороби або після щеплень, тому що нервова система дитини в цей час перевантажена.

     

Як же допомогти таким малюкам?

1.  Простежте, щоб одяг дитини був м'яким, без швів, етикеток, що дряпають шкіру.

2.  Не затягуйте дівчаткам занадто тугі хвостики й кіски.

3.  Під час купання використовуйте м'яку губку й ніжну піну для ванн.

4.  Зміцнюйте нервову систему малюка. Дотримання режиму сну й відпочинку, загартовування, дозування навчального навантаження та процедур, що розслаблюють (ванни, масаж, прогулянки), відсутність зовнішніх подразників (домашні сварки, телевізор, комп'ютерні ігри) допоможуть вам упоратися з проблемою.

 

Як одягти дитині светр через голову, якщо вона боїться?

Психологи вважають, що подібні страхи можуть бути пов'язані з особливостями протікання пологів: наприклад, малюк міг певний час відчувати задуху або надмірне стиснення. Але розуміння причини не занадто наближає нас до розв'язання проблеми. Почніть із гри. Запропонуйте малюкові пограти в «ку-ку», коли ви по черзі ховатиметеся під светр і визиратимете з-під нього. Речі із занадто вузьким горлом доведеться відкласти на певний час. Стануть у пригоді лише ті, воріт яких розстібається якщо й не до кінця, то хоча б на кілька ґудзичків.

  • Можна відволікти дитину, покажіть їй щось дуже цікаве. Це може бути нова іграшка, якісь побутові предмети, яких малюк іще не бачив.
  • Одягніть светр (блузку, сукню) через голову дуже швидким м'яким рухом.
  • Не соромте і не сваріть дитину, якщо вона злякалася й заплакала.
  • Похваліть її за те, що вона все-таки таки одяглася.
  • Якщо такий спосіб не спрацьовує, скористайтеся іграшкою — великою лялькою або ведмедиком. Нехай малюк одягає на них светр по черзі.
  • Потім знову запропонуйте дитині одягтися. Порадійте разом із нею, що все вийшло.

 

 

Чи правда, що малювати олівцями корисніше, ніж фломастерами?

Це насправді так. Причина в тому, що у фломастера грифель м'який, а в олівця, навіть якщо на ньому "написано «М» (м'який), грифель досить твердий. Саме тому дитині доводиться сильніше натискати на олівець, щоби провести лінію. Працюючи з фломастерами, таких зусиль докладати не потрібно. Отже, фломастер практично малює сам. Добре це чи погано? Звісно ж, немає нічого жахливого в тому, щоб малювати фломастерами. Але й про олівці забувати все-таки не слід. Уся справа в тому, що нашим дошкільникам потрібно неодмінно розвивати й тренувати дрібні м'язи руки. Малювання без зусилля такого тренування не дає. І потім, коли дитині доводиться брати до рук кулькову ручку, пальчики виявляються зовсім не готовими до письма. Однак захоплюватися теж не варто. Адже занадто твердий грифель змушує юного художника сильно натискати на олівець, і від цього постійного напруження лінії є нерівними й переривчастими. Тому потрібна золота середина: малювання олівцями в період підготовки до школи, обирання не занадто твердих олівців, використання фломастерів, що прекрасно розвивають дитячу фантазію.

 

Чим заправити старі фломастери?

Діти досить швидко використовують подаровані їм кольорові фломастери. Але виявляється, що можна досить просто продовжити життя цим олівцям на водній основі. Якщо заправити їх спиртом, то дуже швидко вони знову висохнуть. «Дозаправлення» дистильованою водою є набагато ефективнішим. Воду можна набрати в одноразовий шприц і ввести в центр кольорового фетрового стрижня, розташованого всередині фломастера (для цього вам доведеться зняти кришку). У такий спосіб ви практично відновите фломастери.

 

Що таке спеціальна кулькова ручка для лівші?

Уже давно вчені дійшли висновку про те, що наш світ улаштований дуже незручно для лівші, він орієнтований на правшу. Для зручності людей, які звикли писати лівою рукою, створили спеціальну ручку. Адже ліворукість - це постійні відбитки чорнила, що залишаються на долоні, розмазаний текст. фахівці з Великої Британії розробили спеціальну ручку, що завдяки спроектованому тримачу й вигнутому стрижню утримує ручку на достатній відстані від зошита й не закриває зошит тому, хто пише.

 

Чи корисний спільний сон дитини й батьків ?

Учений Нільс Бергман з Університету Кейптауна провів дослідження, за результатами яких установив цікаві факти про вплив спільного з батьками сну на розвиток психіки дитини. Виявляється, якщо маля у віці до трьох років спить в одній постелі з батьками, то це сприяє нормальному розвитку головного мозку дитини й нормальному функціонуванню серцево-судинної системи. Діти, які уві сні можуть чути биття материнського серця, сплять довше від тих малюків, яких батьки вкладають спати в окремі ліжечка.       

 

Скільки цукерок на день можна давamu дитині?

Один тато так відповів на це запитання: «Скільки не шкода!» Але тоді можна бути впевненими: дитина з'їсть усі цукерки, які є вдома, й попросить іще. Досвідчені й грамотні педіатри на це зовсім не безглузде (як може видатися на перший погляд) запитання відповідають: усе залежить від віку й рухливості малюка. Добре б років до двох обмежитися сухофруктами, краще власного приготування, і не давати дитині занадто багато випічки. Але зовсім позбавляти дітей солодощів не варто. Щодо кількості цукерок, які можна дати дитині на день, слід ураховувати добову дозу цукру, рекомендовану педіатрами:

  • для дітей до 1,5 років — приблизно 4 г;
  • до 6 років — 60 г;
  • до 13 років — 75 г;
  • лише до 17 років норма становитиме 100 г.

     

Слід ураховувати не лише цукор, але і його вміст у різних продуктах.

 

Подобається