Освітній портал Дніпропетровщини

 

Участь в ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції"Педагогіка здоров`я", м. Чернігів

УДК                                                                                                                                                        Балим О.А.

                                                                                                                                                               КЗО"КБНРЦ"Перлина"ДОР"

                                                                     

 

КОРЕКЦІЙНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНА РОБОТА ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ СОЦІАЛІЗАЦІЇ  ТА  ЗМІЦНЕННЮ  ЗДОРОВ'Я  ДИТИНИ  З ПОРУШЕННЯМ   ІНТЕЛЕКТУ

 

     Анотація. В статті представлені відомості про вплив  фізичних вправ на стан здоров’я  дитини з інтелектуальними порушеннями , підвищенням  компенсаторних  можливостей  центральної  нервової  системи  дитини, покращенням  її  фізичної та  розумової  діяльності , про підвищення ефективності навчання  учнів   з  інтелектуальними  порушеннями  у  формуванні  рухових  якостей, вмінь та навичок, що відіграють значну роль  під час навчально-виховного процесу з фізичного виховання.  

    Ключові  слова: фізичне виховання, діти з порушенням  інтелекту, фізичний розвиток, фізичне виховання, рухова  діяльність ,  корекція, диференціація.

     Постановка  проблеми.  Навчальні завдання передбачають систематичне повідомлення  учням елементарних  знань  з  питань  зміцнення  здоров'я , фізичного розвитку рухової діяльності людини, значення фізичних вправ, а також формування умінь і навичок, необхідних для виконання важливих завдань.

Спеціальними в центрі є корекційні завдання, які виникають в зв'язку  з тим , що діти з  порушенням інтелекту  мають складні і різноманітні вади психічного розвитку.

Ці завдання передбачають таку організацію уроків фізичної культури під час навчального процесу  та корекційні  заняття з ЛФК  та  ритміки під  час  навчально-виховного  процесу , які спрямовані  на корекцію порушень у розвитку  дітей  з  порушенням  інтелекту.

Діти з  порушенням  інтелекту не можуть самостійно коригувати і компенсувати дефекти, вони не розуміють тренування, у них не вистачає наполегливості, волі, цілеспрямованості для вдосконалення рухових можливостей.

На сучасному етапі  фізичний стан і  рухові  дії дитини з обмеженими  можливостями  значною  мірою визначають її  дієздатність  під  час  навчально-виховного  процесу. За допомогою спеціально дібраних  вправ  і методів фізичного виховання можна  коригувати  вади фізичного  розвитку учнів та формувати рухові якості, вміння  і  навички. Гармонізація психофізичного розвитку учнів, корекція його порушень і створення  передумовсоціальної  адаптації   учнів відбувається  на  корекційних  заняттях  лікувальної  фізкультури та ритміки.

       Мета статті полягає у  визначенні  недостатньо  відповідних  завдань  корекції  недоліків  розвитку дітей з інтелектуальними порушеннями.

       Виклад  матеріалу.   У фізичному розвитку дитини з інтелектуальними  порушеннями, так само, як і в психічному, є загальні тенденції з розвитком  нормально - розвиваючої  дитини.

У дітей з органічним ураженням центральної нервової системи порушена нервова регуляція м'язової діяльності.

У  результаті своєчасно не формується контроль за руховими актами, виникають труднощі у формуванні довільних рухів, у становленні їх цілеспрямованості, координованості, просторового орієнтування. У багатьох  дітей з порушеннями інтелекту виникають супутні рухи - сінкінезіі.

Корекційна  спрямованість має пронизувати всю роботу з фізичного виховання  дітей з порушеннями  інтелекту, в тому   числі  і  при  здійсненні спільних завдань. Фізичне  виховання проводиться в повсякденному  житті  і  на  корекційних  заняттях  з  ЛФК  та  ритміки.

Корекційні занняття передбачають подолання вад фізичного розвитку і моторики, просторову  організацію  рухів, розвиток  пам'яті  послідовних рухів   операцій  і  інструкцій, розвиток уміння виконувати рухи за словесною  інструкцією. Зниження тонусу кори головного мозку утруднює розвиток основних рухів, призводить до нерівномірного розвитку сили м’язів, спричиняє скутість у рухових діях та втомлюваність.

Вибір коригуючих вправ в кожному конк­ретному випадку залежить від соматичного стану , фізичного розвитку , від дефектів мо­торики , від ступеня зниження  інтелекту  та  ін­дивідуальних  особливостей  кожного  учня.

 Мета  реалізується  вирішенням  наступних  взаємопов’язаних   завдань:

основних: розвиток координаційних здібностей , корекція психоемоційного стану та психофізичного напруження, розвиток правильного локомоторного стереотипу та корекція основних видів локомоції дитини .

супутніх: профілактика та корекція порушень серцево-судинної системи, профілактика та корекція порушень органів дихання, профілактика послаблення зору та корекція розладів зору,  профілактика та корекція порушень нервової системи, профілактика та корекція порушень опорно-рухового апарату.

Зміст завдань розроблено з урахуванням особливостей психофізичного розвитку дітей з легкою та з помірною розумовою відсталістю та розповсюдженої нозології захворювань дітей зазначеної категорії.

         Засобами лікувальної фізкультури є фізичні вправи (основний  засіб: гімнастичні  вправи та ігри), гігієнічні (дотримання гігієни тіла, рухової активності та відпочинку) та природні чинники (сонячне опромінення в процесі ЛФК та сонячні ванни).

Корекція  психомоторики  у дітей з  порушенням  інтелекту  відбувається на  корекційних  заняттях  ритміки.

Ритміка – це система рухових вправ, побудованих на зв’язку рухів та музики. Музика є складовою частиною фізичного і художнього виховання, сприяє гармонійному розвитку дітей, розвитку музичного слуху, музичної пам’яті виразності рухів, ознайомлює дітей з музикою, танцями, піснями, вчить у рухах виражати характер музичного твору, танцювати, співати.

До змісту роботи входять як елементарні рухи (хотьба, біг, оплески, стрибки, притупи) так і складніші (основні гімнастичні рухи, елементи ритмопластики, танців), музичні ігри та композиції.

Ритміка впливає не лише на розвиток рухів, а й на особистість дитини. Вона сприяє розвитку уваги, умінню керувати своїми рухами, орієнтуватися у різних ситуаціях, виховує у дітей уміння узгоджувати свої дії з колективом, активізує і організовує  дітей. Рухи з музичним супроводом створюють  благодатне підґрунтя для удосконалення таких психічних функцій, як мислення, мова, пам’ять, сприйняття.

Психомоторика дітей має цілу низку специфічних особливостей:

невміння підкоряти свої рухи словесним інструкціям, недостатня диференційованість та координованість рухів, порушення почуття ритму; нестійкість темпу рухів; малий об’єм активної уваги, її нестійкість недостатність переключення; особливо чітко визначена недостатність дрібних рухів пальців рук, напруженість і скутість кистей рук.

Щоб навчити  дитину  з  порушенням  інтелекту  координувати свої  рухи, робити окремий, ізольований рух, найперше необхідно навчити її розслаблювати м’язи, а потім давати низку вправ, націлених на певні м’язи.

Рухи під музику можна пристосувати до будь-якої вправи, способи дотримання  розмаїтості  рухів у межах програми передбачають вибір конкретної  музики  для  різних частин тіла. Обираючи відповідну музику, варто  пам’ятати  про  вправи для кожної частини тіла. Наприклад, одну мелодію  можна використати для розвитку гнучкості верхньої частини тіла, а іншу – для розвитку  гнучкості нижньої. Для однієї частини тіла можна поступово  збільшувати тривалість музики або ускладнювати програму двома або  кількома  музичними  фрагментами.

На  заняттях  необхідно  вчити дітей володіти темпом рухів, запам'ятовувати  невелику кількість рухів. Вчити дітей уявляти та виконувати відповідні за інструкцією, узгоджувати рухи рук, ніг, тулуба. Вчити  танцювальним  елементам  та  поєднання  їх у танець. Звертати увагу на активність  уваги  координацію рухів, відчуття ритму.

Учні  люблять  грати, але  дуже часто вони не тільки не вміють самі організувати  гру , а не можуть брати участь у кимось організова­ній  грі. Діти не завжди можуть зрозуміти умови гри , для них може здаватись непо­сильним швидкий темп , вони відчувають труднощі в швидкій зміні ігрової ситуації, не можуть тримати в пам'яті  кінцеву мету гри. Тоді організація  і  прове­дення  ігор  з  учнями  центру  має  свої особливості. Треба  починати  з дуже простих як за сюжетом , і рухами  ігор. Ігри  повинні бути образні, яскраві за змістом , зрозумілі  дітям .

Разом  з  тим  слід  добирати  і  так  організовувати ігри , щоб виконувались конкретні  корекційні  за­вдання . Важливим  моментом є розучування гри . Правила  гри  повинні бути  простими. Пояснення  гри  повинно  бути  коротким. У рухових  іграх  з  одночасною  участю  всіх  учнів рекомендується  вводити  "гальмівний сигнал" , за  яким  на кілька  секунд  гра  припиняється, всі  діти  зу­пиняються. Насамперед, гра  допомагає  дитині  позбутися  тягаря  самотності.

Гра — невичерпне джерело задоволення, радісного  збудження і пов'язаного з нею доброго настрою. А, як відомо, добрий настрій — запорука доброго самопочуття. А добре самопочуття — вірний  шлях  до  доброго  здоров'я.

Гра дає дитині реальну змогу скинути зайве напруження і вийти зі стресового стану. Дитячий колектив — це дуже складний організм, який живе і розвивається за своїми  законами, на  яких  ми, дорослі  не завжди  добре  розуміємося.

Цілеспрямоване емоційне ігро­ве навантаження надає стимулю­ючий вплив на організм дитини з розумовими вадами і більш ніж інші засоби фізичної реабілітації  задовольняє  потребу  в  русі.

Саме  гра надає дитині великого простору для розвитку її потенційних можливостей, творчої особистості, спрямовує її на позиції самоствердження. Ігри  відкривають у дітей так зване «друге дихання». Відбувається справжнісіньке  диво: з'являється  нова  енергія, виникають  нові  сили, збуджується бажання подолати усі труднощі і одержати радість від перемоги над ними. Діти інстинктивно тягнуться до гри, щоб зняти напругу, боязливість, втому, нерішучість.

Із метою підвищення інтересу учнів до уроків фізичної культури можна використовувати  функціональну  музику. Музика створює позитивну мотивацію для проведення занять: темпи й ритми  різних  пісень надають заняттю емоційності, змушують  учасників  підтримувати  такт.

Таким чином, музика робить звичні вправи приємними, в профілактиці та лікуванні хвороб, підвищення ефективності трудової й навчальної діяльності, підвищує психічний тонус, зменшує  дратівливість  й  агресивність, відволікає від  переживаннях, знімає  м’язове  напруження  та  сприяє  релаксації.

Систематичне, раціональне, цілеспрямоване застосування різноманітних комплексів фізичних вправ позитивно впливає на послаблений організм учня. Вони  спричиняють зміну  його реактивності  у потрібному напрямі, збагачують умовно – рефлекторну діяльність дитини новими властивостями, поліпшують «урівноваження» у навколишньому середовищі, сприяють кращій функціональній  адаптації та  соціалізації  в  умовах  цього  середовища,

яке безперервно змінюється.

Рух — головне джерело люд­ського розвитку. Порушення розу­мового розвитку та рухових фун­кцій впливає на перебіг всіх про­цесів в організмі. Тому фізичне  ви­ховання  дітей  з  порушеннями  інтелекту є ведучим чинником їх всебіч­ного гармонійного розвитку .

 При  правильній  постановці  та  створенню  сучасного  центру з  формуванням  здоров'язберігаючого  середовища,  навчання  фізичному  вихованню буде  сприяти   розвитку  особистісних      якостей   дітей  з порушеннями   інтелекту   довільної  уваги,   вмінню  долати   посильні  труднощі, контролювати  себе, розвивати  цілеспрямованість, наполегливість, організованість, дисциплінованість, сміливість,  правильне  ставлення   до   оцінки  своїх  дій  і позитивному  відношенню  до  навколишнього  середовищу.

      Висновки  і  перспектива. Всі  зазначені  вище  недоліки  розвитку  та  відхилення  в  стані  здоров'я  учнів з  порушенням  інтелекту  слід  враховувати  при  визначені  фізичного  та  психічного  навантаження  на  дітей  в  процесі  їх  фізичного  виховання. Наявність  в  учнів  різних  недоліків  в  фізичному  розвитку,  стані  здоров'я ,  руховій  діяльності,  а  також  відхилень  у  психічній,  розумовій  діяльності  вимагає  тісного  контакту  в  роботі  вчителів, вихователів  та  медичних  працівників. Особливо  тісний  контакт  в  роботі  між  педагогами  та  медичними  працівниками  повинен  бути  при  здійсненні  заходів  з  фізичного виховання. Заходи  з  фізичного  виховання  в  умовах  навчально-реабілітаційного  центру  дають  найбільший  ефект тоді,  коли  вони  проводяться  на  основі  даних  лікарського  контролю.

 

Список  використаних  джерел:

1. Козленко М. А. Фізічне  виховання  учнів  допоміжної  школи

 / М. А. Козленко. – К.: Радянська школа, 1987. – 127 с.

2. Вержиховська О. М. Теорія і спеціальна методика виховання дітей з

особливостями інтелектуального розвитку: Навчально-методичний посібник/ О. М. Вержиховська, О. М. Бонецька, А. В. Козак. −Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня Рута», 2013. – 372 с.

3. Липа В. А. Основы коррекционной педагогики: учеб. пособ. /В. А. Липа. – Донецк: Лебидь, 2002. – 327 с.

4.Розумово відсталі діти [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.studfiles.ru/preview/5187565/page:6/

Подобається