Освітній портал Дніпропетровщини

 

Використання казкотерапії психологами

Останнім часом психологами досить широко використовується казкотарапія. Психологи працюють із  народними й авторськими казками, застосовуючи їхню метафоричну мову з психотерапевтичною метою.

Казкотерапія – це спосіб об’єктивізації проблемних ситуацій, іншими словами, це створення особливої казкової атмосфери, яка робить мрію реальністю, огортає все навколо передчуттям дива, допомагає дитині боротися зі своїми страхами і вийти з неї переможцем, а головне – надає дитині почуття вневненості й захищеності.
Казкотерапію для дітей використовують  і в боротьбі з негативними якостями характеру , при корекції дезадаптивної поведінки школярів(страхи, агресія,тривожність),  при  формуванні дружніх стосунків між хлопчиками та дівчатками,при  вихованні ввічливості, культури ґендерного спілкування, з діагностичною метою.

 В своїй роботі використовую :

  • казки для пасивного прослуховування дитиною(або дітьми);
  • спільне написання казки , або казкової історії  з дитиною(індивідуальна робота);
  • казки в картинках, призначені для розфарбування . 

При створенні казки обираю героя, близького дитині за статтю, віком, характером, щоб навіть його ім'я було схожим,  описую  життя героя у казці так, щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям, відтворюю в оповіді проблемну ситуацію, відповідну до реальної, яку переживає дитина,шукаємо з героєм способи розв’язання проблеми супроводжуємо коментарями, показом ситуації з різних поглядів, разом з дитиною робимо висновок.

Слід відмітити ,що казки позитивно діють на дитину у будь-якому віці. Єдине, їх треба підлаштовувати під рівень розвитку, тобто якщо дитина маленька, сюжет не має бути надто складним. У старшому віці казки стають притчами, які також мають життєві лінії, котрі вчать моралі. Дитяча самосвідомість не сформована аж до 12-14 років, до цього вона не знає, як правильно чинити, тож треба підказувати і робити це акуратно, аби не викликати спротив.

Дітям пропоную спільні казки  для хлопчиків і дівчаток,   при індивідуальній роботі з дитиною варіанти казок поділяю (відповідно до героїв).

 Слід відмітити , що спільне з дитиною написання казки займає значну кількість часу.

Зразки казок ,які можна використовувати в казкотерапії

Народний фольклор

Казка про Зіроньку Катрусю

Допомагає дитині позбутися сором'язливості, бути привітною.

   "Жила на небі маленька Зірочка Катруся. Вона дуже бажала побачити інші планети. Але вона була така маленька, що матуся її не відпускала, а казала: «Ти, донечко, поки ще дуже маленька і не можеш подорожувати сама. Почекай, всьому свій час».

   Врешті, Зірочка стала дорослою і вирушила в подорож. Вона летіла та дивилася на інші планети. Один раз потрапила Зірочка на землю. Вона спустилася на галявину в гаю, і раптом біля неї впав дуже гарний Лебідь. Його пір’я було золотим від сонця, а очі сповнені осяйним світлом. Але в Лебедя була тяжка рана, його поранили мисливці з рушниць.

   Зіронька відразу почала доглядати його. Лікувала вона його довго. Коли Лебідь одужав та полетів, він подарував Зірочці усмішку. Вона була чарівною. З того часу, коли Зірочка усміхається комусь, то він стає добрим і щасливим. То був Лебідь щастя.

   Коли Лебідь полетів, Зірочка вирушила далі. Вона побачила пораненого Зайця та усміхнулася йому. Зайченя відразу одужало. В гаю Зірочка побачила зламану бурею осику. Вона усміхнулася їй і вона заквітла, і зламані гілочки зрослися. Так Зірочка літала по всій землі і всім усміхалася. І всі, кого вона зустрічала, ставали здоровими і щасливими.

Ось що може зробити лише одна добра, щаслива і чарівна усмішка."

Про Попелюшку Маринку

Ця казка навчить дитину (дівчинку) не плакати і не засмучуватися, якщо її образили.

"Попелюшка Маринка коли була маленька, спілкувалася з одним хлопчиком - Маленьким Принцом. І він одного разу її штовхнув. Попелюшка подивилася на хлопчика і сказала:  "Ти хороший хлопчик! Тільки з дівчатками так чинити не можна. Не роби так більше», і чарівно усміхнулася. Тоді Маленькому Принцу Попелюшка дуже сподобалася, і він захотів з нею дружити і давав їй всі свої іграшки. І навіть робив все, що бажала Попелюшка. Вона говорила: «Пострибай» - він стрибав. А Попелюшка привітно усміхалася".

 

Сьома донька

 

Було у матері сім дочок. Ось поїхала од­ного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулася додому аж че­рез місяць.

Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони скуча­ли за матір'ю.

— Я скучала за тобою, немов маківка за сонячним променем, — сказала перша доч­ка.

— Я чекала тебе, як суха земля чекає краплину води, — промовила друга дочка.

— Я плакала за тобою, як маленьке пта­шеня за пташкою, — сказала третя.

— Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, — щебетала четверта.

— Ти снилася мені, як троянді сниться краплина роси, — промовила п'ята.

— Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, — сказала шоста.

А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води в мисці, помити ноги.

В.Сухомлинський

 «Дружна країна»
Мета: формувати дружні стосунки між хлопчиками та дівчатками, виховувати ввічливість, культуру ґендерного спілкування.
 У лісовій школі всі відчули прихід весни. Вітерець приносив у клас перші весняні аромати. Пахло квітами та свіжістю... Сонячні зайчики скакали в зошитах і відволікали учнів від серйозних занять.
Ведмедик прокинувся і знову прийшов до школи. Після зимової сплячки він постійно чіплявся до товаришів. Так уже йому хотілося розім'ятись, поборотись і повалятись!.. А звірі побоювалися його незграбності та «важкої» лапи. Іншим учням теж хотілося чогось веселого та галасливого. Учитель їжак розумів це і прощав активну метушню під час перерви.
Одного разу Ведмедик не розрахував своєї сили та боляче вдарив Вовченя. Вовченяті дуже боліло, але він стримався, не заплакав, а лише потирав бік лапою. Хоча Ведмедик і бачив це, він не підійшов, не вибачився, а грався далі, наче нічого не трапилось. Раптом упала Білочка. її штовхнув Ведмедик і також не вибачився. Білочка почала обурюватись.
—Знову ти скандалиш, Білочко?! — заявив їй Ведмедик.
—Я не скандалю, я прошу, щоб ти вибачився і більше не штовхався. Мені боляче!
—Теж мені дівчисько! Пещена!.. Он я Вовченя випадково штовхнув, він навіть не зойк-нув, справжній чоловічий характер!.. А всі дівчата — противні, вередливі плакси!
—Що?! — обурилась Білочка. — А ви, хлопці, — дурні та злі, лише двійки отримуєте та у футбол ганяєте!
Зчинився галас. Скільки несправедливих і образливих прізвиськ почули звірята одне від одного! Дівчаткам легко вдавалося придумувати образливі прізвиська, які зачіпали хлопчиків за живе. Хлопчикам хотілося одразу ж кинутися в бійку, але поки що вони тільки стискали кулаки та бурмотіли: «Ну ми їм покажемо!».
Хлопці більше не гралися з дівчатками. А якщо раптом Зайчику хотілося поплигати з Білочкою через струмок, то хтось із хлопчаків погрозливо йому кричав: «Агов, дівчисько!», — і зайчик із сумом повертався до інших, «чоловічих» розваг.
До кінця навчального року, перед літніми канікулами, школярам дали завдання підготувати концерт для батьків.
«Нехай дівчатка собі працюють, якщо вони такі розумні», — пробурмотів Ведмедик.
Дівчатка не відмовились і підготували цілу виставу «Казка про країну Тиждень».
«В одній країні жили семеро маленьких чарівників. Вони були дуже добрими. Ці чарівники — хлопчики та дівчатка (Понеділок, Вівторок, Середа, Четвер, П'ятниця, Субота, Неділя). Вони допомагали одне одному, разом веселились і відпочивали. Хлопчики та дівчатка там ніколи не сварились. Адже у сварках вони могли втратити свою чарівну силу, і тоді країна Тиждень загинула б. Щоб зберегти мир та спокій, друзі були уважними одне до одного, вміли домовлятись і пояснювати, поважали себе та інших, не показували, хто з них кращий. Адже який тиждень, наприклад, без дівчаток (Середи, П'ятниці, Суботи та Неділі) або без хлопчиків (Понеділка, Вівторка, Четверга). Усі вони були важливими та потрібними в цій чарівній країні».
Батькам та вчителям казка дуже сподобалась. Хлопцям теж було цікаво, та було ще й сумно. Сумно від того, що не навчилися вони домовлятись і дружити, як дівчатка і хлопчики в цій чарівній країні.
Після вистави Ведмедик, Лисеня, Вовченя та інші хлопчики підійшли до дівчаток і подякували їм за казку. А Білочка запропонувала: «Давайте придумаємо нову казку разом і покажемо її батькам після канікул?!». «Давайте!» — зраділи хлопчики. І вони всі разом почали обговорювати нову казку, нові мрії та стосунки з друзями.
Після читання казки психолог проводить її обговорення, цікавиться думкою дітей щодо почутого та їхніми відчуттями й бажаннями зараз.
                                                                              Білоус Г.І(методичний посібник)

 

Подобається