25 жовтня учні Криворізької загальноосвітньої школи №36 відвідали музей криворізьких молодогвардійців, який знаходиться в Криворізькій загальноосвітній  школі № 15 ім. М. Решетняка. Діти мали змогу ознайомитися з цікавими музейними експонатами, які зібрані там за напрямками: «Життя та діяльність Миколи Решетняка», «Життя та діяльність Олексія Щербака», «Життя та діяльність Груні Романової», «Життя та діяльність Миколи Ходича», «Життя та діяльність Анатолія Жовтухи». Розділи музею тісно пов'язані між собою і створюють єдину композицію. Крім того, їх вдало доповнено роботами художників Г. Хрієнка, С. Пержа та А. Мордовіна, які правдиво відображають діяльність підпільної групи Миколи Решетняка. Енергійна і задушевна розповідь юних екскурсоводів музею про страшні лихоліття війни нікого не залишила байдужим. Під час екскурсії стояла невимовна тиша, діти слухали і подумки ставали на місце молодогвардійців.

Учні хвилиною мовчання вшанували  пам’ять молодогвардійців на місці їх поховання в Комсомольському парку і не менш зворушливо віднеслись до монументу, який виражає великий біль та нескореність молодих людей.

Останньою зупинкою було місце розташування концтабору Шталаг №338. Дітям розповіли, що у таборі утримувалося близько 20 тисяч військових і цивільних осіб, для них раціон харчування був розрахований так, щоб найсильніша людина померла протягом 1-1,5 місяця. Щодня від таких умов утримання вмирало від 120 до 150 в’язнів, трупи яких вивозили на рудник імені Валявка і скидали в 40-а метровий шахтний ствол, який знаходився недалеко від військового містечка, а деяких ховали на території табору в рові. Періодично нацисти знищували непокірних радянських громадян методом розстрілу біля берега річки Інгулець, але багато військовополонених не могли дійти до місця розстрілу, близько 2-х кілометрів, так як були знесилені від голоду і поранень. Один із масових розстрілів стався на півдорозі. Зараз на цьому місці встановлено «Пам’ятник жертвам фашизму - нескореним в’язням концтабору №338». Це не просто пам’ятник, це – пам’ять живих про загиблих, пам’ять серця. Ця пам’ять – вдячність наша за мирне життя, за чисте небо. Це – біль за тих, хто віддав своє життя, щоб ми жили щасливо. Вічна слава героям!

Кравченко С. О., Курятникова І. Т.,

класні керівники 6-7 класів