Щороку разом із весною приходять Шевченківські свята. Хоч минуло досить багато часу, але народ знає, шанує і пам’ятає свого генія. Протягом тижня цікаві заходи проходили в усіх навчальних закладах міста Нікополя.  А 9 березня 2017 року на базі КЗ «НСЗШ № 23» проходило загальноміське свято, присвячене вшануванню 203 річниці з дня народження Т.Г.Шевченка під назвою «Україну люби, як Великий Тарас».

Коли хочуть щось сказати про народ, то оповідають про його землю: гори, ріки, ліси-і згадують яких великих людей дала ця земля світові. Для українців – це Тарас Григорович Шевченко.

Учасники свята намагалися розкрити Великого Кобзаря не лише як революціонера, а й як людину, наділену глибокими почуттями, яка переживала ніжність, кохання, мала звичайні земні бажання.

Ось і урочиста мить. Вокально-хореографічна композиція у виконанні колективу КЗ«НСЗШ №11» вводить усіх присутніх в атмосферу довгоочікуваного свята. Переконатися в тому, що саме в дитинстві Шевченка лежать зерна любові до поезії, звідти і святі витоки його як громадянина, глядачам допомогла майстерно виконана інсценізація учнями КЗ «НСЗШ № 2», під час якої присутні, наче перенеслись у часи Гайдамаччини, про які так захопливо розповідав дід Тарасикові.

З кожним наступним номером не перестаєш дивуватись обдарованості наших учнів, їх акторській майстерності. Свідченням цього стало майстерне виконання поезії «Мені тринадцятий минало» у виконанні учня КЗ «НСЗШ № 6» та інсценізації-діалогу між Тарасом та його першим коханням - Оксаною у виконанні учнів КЗ «НСЗШ №14». Із задоволенням усі спостерігали за чудовим виконанням діалогу між І.Сошенком та Т.Шевченком учнями КЗ «НСЗШ № 23», а також за хореографічною композицією у виконанні учениць КЗ «НСЗШ № 11».

На скільки поет був обдарований творчо, на стільки він був нещасним у особистому житті. Ще одна із сторінок заходу була присвячена останньому коханню поета – Ликері Полусмак. Глядачі переглянули відео про те, що для Т.Г.Шевченка цей розрив став великою драмою, а Ликеру ще довго мучило сумління і вона ходила на могилу поета вимолювати прощення.

Своєрідним вінком шани Кобзареві стали поезії у виконанні учнів КЗ «НСЗШ № 6». А фінальна пісня «Думка» та музична композиція «Заспіваймо за Україну» об’єднали всіх присутніх та нагадали, що в грудях кожного з нас б’ється серце справжнього українця, нащадка свого роду-племені і любої Батьківщини з величною назвою – Україна, яку так любив Тарас Шевченко.