15 вересня 2018 року відповідно до договору про співпрацю між Дніпровською академією неперервної освіти, а саме кафедри соціально-гуманітарної освіти та Дніпропетровського обласного центру Всеукраїнської культурно-освітньої асоціації «Гуманна педагогіка» пройшла науково-практична конференція  присвячена 100-річчю Василя Олександровича Сухомлинського за темою «Інноваційні аспекти педагогічної системи Василя Сухомлинського в світлі реформи Нової української школи».

«Слово вчителя – нічим не замінний інструмент впливу на душу учня. Мистецтво виховання вміщує насамперед мистецтво говорити, звертатися до людського серця …», – говорив Василь Олександрович, і ці слова є актуальними в сучасній педагогічній діяльності. Мудрість педагогічної системи В.Сухомлинського набуває особливого змістового значення в сучасній педагогічній діяльності та потребує нового осмислення і розуміння. Адже його педагогічні ідеї це є погляд в майбутнє, це розуміння виховання дитини, як процесу тривалому, тяжкому і відповідальному. Вона  заснована на глибинному зв’язку та інтеграції школи, як суспільної освітньої системи та середовища, чутливого до найтендітнішого розуміння душевного стану дитини і педагогічного уміння проникнути в її душу, дбайливо вдосконалюючи дитину.

На знакову подію до Дніпровської академії неперервної освіти завітали за покликом душі і серця науковці, педагоги, студенти вищої та учні середньої освіти з різних міст та селищ нашої держави – України, а саме: Харківщини, Сумщини, Запоріжжя, Полтавщини. Прибули особистості, яким не байдужа доля педагогічної спадщини Василя Сухомлинського, сучасної освіти, дитини, яка була і є центром освітнього національного всесвіту.

Учасники конференції переглянули авторський фільм «Сонце Василя Олександровича Сухомлинського», про життя та педагогічну спадщину видатного українського педагога.

З вступним словом та доповіддю на тему «Виховання людяності в людині – основа творчого розвитку особистості» звернулась Салієнко Ніна Олександрівна, керівник Дніпропетровського обласного центру Всеукраїнської культурно-освітньої асоціації «Гуманна педагогіка».

До учасників конференції з вітальним словом та доповіддю на тему «Сім’я та дитина в контекстах поглядів Василя Сухомлинського» звернувся Безена Іван Михайлович, завідувач кафедри соціально-гуманітарної освіти КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради», доктор філософії.

На конференції також поділились власними думками та досвідом педагогічної роботи в сучасній освіті: вчитель з педагогіки Дніпровської академії музики ім. М.Глінки Брусєнцова О. М. з проблеми «100 порад вчителеві в реформі «Нової української школи»; керівник Запорізького обласного центру «Гуманна педагогіка», вчитель-методист, вчитель із зарубіжної літератури, «Відмінник освіти України» Розенкова В.В.   з теми «Праця душі – невичерпне людське діло»; вчитель-методист початкових класів з м. Дніпра Кущ С.В.  за темою «Використання принципів захисного виховання В.Сухомлинського в системі інклюзивної освіти»; старший вчитель, вчитель з початкової школи із м. Дніпра Омельченко О.В. за темою «Спілкуємося красно! Радій усьому, в чому виражено красу Єднання краси і думки в житті людини»; вчитель вищої категорії, вчитель з початкових класів із м. Новомосковськ Бичівник О.В.  за темою  «Людина для людини. Спроба вирощування людини в людині. Досвід виховання в системі «Нова школа» та інші учасники конференції.

Загальні тези конференції можна окреслити наступними словами:

• Педагогічні ідеї В. Сухомлинського це педагогічне джерело сучасного педагога, яке дає йому освітні посили до розуміння душі дитини і її потреби у розвитку;
• Все більш глибоке розуміння дитини – це і є виховання;
• Мета виховання – вирощування всебічно розвиненої особистості, а ширше – виховання індивідуальності, яка повністю реалізує всі свої людські задатки;
• Мислення – це найскладніша праця. Знання даються в школі для того, щоб дитина вміла добувати нові знання, жити в світі думок і осягати ідеї;
• Незамінним і невичерпним джерелом знань та духовного  багатства є книга. Необхідно вміти не тільки читати, а й перечитувати. Істинне читання – це праця, творчість, самовиховання своїх духовних сил і волі;
• Найголовнішою рисою педагогічної культури має бути відчуття духовного світу кожної дитини, здатність приділити кожному вихованцю стільки уваги і своїх духовних сил, скільки необхідно для того, щоб дитина відчула, що про неї не забувають, її горе, радість, образи та страждання розділяють;
• Наріжний камінь педагогічного покликання – це глибока віра в можливість успішного виховання кожної дитини;
• Більш, ніж коли б то не було, ми повинні думати про те, що ми вкладаємо в душу людини.

І.М.Безена,

 Н.О. Салієнко