Завітала на нашу землю весна і своїм цвітом оновила її. Все навкруги ожило, пробудилося, набралося краси і молодості. І, здається, що саме навесні ми по-особливому, ніжно і трепетно любимо рідну землю.

         71 рік відділяє нас від найжорстокішої війни ХХ століття – ціле життя. Для нас – це лише історія. З кожним роком все менше залишається в життєвому строю ветеранів. З року в рік народжуються і виростають покоління за поколіннями, які не знають лихоліття війни. Зберегти пам’ять і донести її до кожного – наш обов’язок. Немає сьогодні і такої родини, яка б не зберігала пам’ять про стійкість і мужність народу в битві з нацизмом у роки Другої Світової війни, у війні в Демократичній Республіці Афганістан, в антитерористичній операції на Сході рідної країни. Багатьом непощастило дожити до сьогоднішніх днів та ми пам’ятаємо своїх Героїв, визволителів, захисників. І ніколи не згасне в пам’яті нашій їх великий подвиг! Як доказ тому, напередодні Великого свята, стіни Вільненського НВК радо вітали шановних гостей. Відбулася зустріч з людьми, яким довелося пережити війну, нести військову службу на обпеченій війною землі, людям - які виконували і нині виконують свій військовий обов’язок - обов’язок справжнього громадянина, патріота держави.

Голова ради ветеранів села Вільне ХМАРА Іван Семенович з трепетом у душі зазначив, якою дорогою ціною дістається Перемога. Багато випробувань випало на долю нашого народу, Батьківщина втрачає кращих синів і доньок. Ще й досі не висохли сльози у матерів, вдів і сиріт, яким завдала непоправного горя жахлива Друга Світова війна. Свята українська земля залита кров’ю! Та скільки б не минуло років, а покоління, якому довелося на собі відчути страхіття, залишилося з нею.

Нічого немає страшнішого за війну, а дітям, народженим в ті роки, разом з дорослими довелося перенести всі її тяготи. Тисячі загублених людських душ, безліч травмованих, навіки скалічених, сльози і біль залишилися в пам’яті. Зі сльозами на очах згадували про своє воєнне дитинство колишні вчительки Вільненської школи – Лисенко Ольга Денисівна та Іванова Раїса Пимонівна.

У молодшого покоління також сьогодні ниють і болять рани за своїх бойових друзів, які полягли на чужій Афганській війні. Учасник бойових дій в ДРА (Демократичній Республіці Афганістан), кавалер ордена Червоної Зірки, підполковник запасу САНДАКОВ Степан Володимирович своїми спогадами довів, що споконвіку українці славилися як мужні захисники і безстрашні воїни, як справжні нездоланні Герої, готові ціною власного життя і здоров’я виконувати почесний обов’язок – захищати Вітчизну.

У мирний час на нашу багатостраждальну землю знову прийшло нове лихо – нікому непотрібні втрати в зоні АТО на сході України. Взірцем справжньої мужності і відваги був гість - людина честі і слави - учасник АТО, заступник командира інженерно-саперної роти по роботі з особовим складом, молодший лейтенант Віктор Андрійович КОСТЕНКО. Від імені всіх воїнів 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, які є на сьогодні прикладом сміливості і героїзму, побажав мирного неба і щасливого дитинства майбутнім захисникам Незалежної України

Сьогодні кожна людина на Землі має сказати «НІ – війні!». Тож, велику шану за можливість жити, навчатися і працювати на рідній землі склали присутні на святі, схиливши у жалобі голови під час хвилини мовчання. Вихованці запевнили, що ніякі труднощі сьогодення не примусять нікого забути про борг перед визволителями. Щиро дякуючи за теплу зустріч і мудрі слова, даруючи свої світлі посмішки і запашні квіти, вихованці НВК бажали здоров’я і найшвидшого здійснення мрій кожному, сподівання на благополуччя, достаток, мир і спокій!

Лідія Шерстюк,

педагог-організатор